Kitabı oku: «Легенда про вічне життя», sayfa 2

2

 
Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,
І готовивсь аскет на великую річ.
 
 
Ось огонь розпалив із пахучих полін,
І кадило в огонь щедро кидає він,
 
 
І закони господні проходить умом,
Щоб очистити ум, не схибити притьмом.
 
 
Та ось сумніви в серці повстали страшні:
«Вічно жить — молодим — ну, пощо се мені?
 
 
Чи вертати у світ, де панує борба?
Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!
 
 
О богине, прости! Я згрішив, бачу сам!
Та безцінний твій дар комусь іншому дам.
 
 
У нас цар молодий, богорівний наш цар!
Богорівним зовсім його зробить твій дар.
 
 
Міліонам він сонце, життя є нове,
Для добра міліонів хай вічно живе».