«Маленький принц. Ночной полет / Le Petit Prince. Vol de Nuit» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 99
Слід перетерпіти, коли заведеться дві-три гусені: я ж хочу познайомитися з метеликами.
- Колючки ні на що не потрібні, квіти випускають їх просто от злості !
- О !
Відтак, трохи помовчавши, гукнув майже сердито:
- Я тобі не вірю. Квіти такі кволі. І простодушні. І вони підбадьорюють себе. Гадають, що колючі вони страшніші...
Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.
Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового приятеля, вони зроду не поцікавляться найістотнішим. Зроду вони не спитають:"А який у нього голос ? Які ігри він любить ? Чи колекціонує метеликів ?" Натомість питають:"Скільки йому років ? Скільки у нього братів ? Скільки він важить ? Скільки його батько заробляє ?" І потім гадають, що вже знають людину.
Але він був одягнутий у східні шати, і йому ніхто не повірив. Отакі ті дорослі.
Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.
– Вот мой секрет, он очень прост: зорко одно лишь сердце. Самого
главного глазами не увидишь.
– Самого главного глазами не увидишь, – повторил Маленький принц, чтобы лучше запом-
нить.
– Твоя роза так дорога тебе потому, что ты отдавал ей всю душу.
– Потому что я отдавал ей всю душу… – повторил Маленький принц, чтобы лучше запом-
нить.
– Люди забыли эту истину, – сказал Лис, – но ты не забывай: ты навсегда в ответе за всех,
кого приручил. Ты в ответе за твою розу.
– Я в ответе за мою розу… – повторил Маленький принц, чтобы лучше запомнить.
– А где же люди? – вновь заговорил наконец Маленький принц. – В пустыне все-таки оди-
ноко…
– Среди людей тоже одиноко, – заметила змея.
Маленький принц внимательно посмотрел на нее.
– Странное ты существо, – сказал он. – Не толще пальца…
– Но могущества у меня больше, чем в пальце короля, – возразила змея.
— Здесь, у тебя дома, — сказал маленький принц, — люди выращивают по пять тысяч роз в одном цветнике и все равно не могут найти то, что ищут.
— Не могут , — согласился я.
— А ведь то, что они ищут, можно найти в одной-единственной розе или в нескольких глотках воды.
— Да, ты прав, — подтвердил я.
И маленький принц добавил:
— Но глаза слепы. Искать надо сердцем...
При свете луны я смотрел на его бледный лоб, на сомкнутые веки, на колеблемые ветром волосы и говорил себе: я вижу только оболочку, а главное — невидимо.
