«Маленький принц» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 158
«Нет, взрослые и правда поразительный народ», — простодушно говорил он себе, продолжая путь.
...трогательней всего в этом спящем Маленьком принце его верность цветку, образ розы, который лучится в нем, словно пламя светильника, даже когда он спит... И я понял, что он еще более хрупок, чем кажется. Светильники надо беречь: порыв ветра может их погасить...
Як ти любиш квітку, що росте десь на далекій зірці, вночі тобі любо дивитися на небо. Всі зорі розквітають.
Світильники треба старанно охороняти: порив вітру може погасити їх...
Знаєш, чому гарна пустеля ?/.../Десь у ній ховаються джерела.
Вода буває потрібна й серцю...
Добре, коли є приятель, навіть якщо треба сконати.
Ти назавжди береш на себе відповідалбність за тих, кого приручив.
Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.
- О, це не на землі,- заперечив маленький принц.
Ліс нібито дуже здивувався.
- На іншій планеті ?
- Так.
- А мисливці є на тій планеті ?
- Нема.
- Як цікаво ! А кури ??
- Нема.
- Ех, світ недосконалий.
