«A Christmas Carol» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 16
Больше он уже никогда не водил компании с духами, — в этом смысле он придерживался принципов полного воздержания
Только слабый луч света, проникавший откуда-то извне, падал прямо на кровать, где ограбленный, обездоленный, необмытый, неоплаканный, покинутый всеми — покоился мертвец.
Що за благословенні люди ці жінки! Ніколи й нічого вони не роблять наполовину й судять про все так рішуче.
- Є такі люди на цій вашій грішній землі, - відказав Дух, - котрі хваляться своєю близкістю до нас, і, спонукувані пихою, недоброзичливістю, ненавистю, заздрощами, фанатизмом і себелюбством, коять своі погані вчинки, прикриваючись нашим ім`ям. Але насправді ці люди такі чужі нам та всій нашій родні, наче вони й не народжувалися ніколи на світ. Затям це і приписуй іхні діла тільки ім, а не нам.
Будинок якось зовсім туди не вписувався, аж напрошувалась думка, ніби він давно колись, у своєму будинковому дитинстві, забіг сюди, граючись з іншими будинками в піжмурки, але, забувши, як вибратися звідсіля, так тут навіки й застряг.
На світі є чимало такого, що приносить мені добро, але не обов'язково при цьому ще й вигоду чи багатство.
- А ти яке маєш право веселитись? На яких таких підставах? Ти ж майже злидар!...
- А яке ви маєте право бути похмурим і понурим? Які у вас для цього підстави? Ви ж майже багач!
Міські годинники на дзвіницях оце тільки вибили третю годину, а надворі вже було геть темно - та й з самого рання небо вже супилось немовби по-вечерньому - і у вікнах сусідніх контор уже світилися свічки, мов хто поквецяв червонястими мазками по брунастій завісі туману - такій щільній, що її, здавалося, можна було помацати рукою. Туман заповзав, просочувався в усі шпарини, у кожнісіньку замкову щілину. А який же він був густющий надворі! Яке тут вузьке подвір'я, а будинки по той бік ледь мріли крізь той туман, немов пливли сірими примарами. І можна біло подумати, бачивши, як брудна хмара злягає на землю, усе покриваючи темрявою, чи не відкрила сама матінка Природа десь тут, у сусідстві, свою власну броварню ти й чи не варить собі пива до свята.
Как немного нужно, чтобы заставить этих простаков преисполниться благодарности.
-почему же ты не хочешь верить своим глазам и ушам?
- потому что любой пустяк воздействует на них.
