«Ритуал» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 12
Пам'ятайте, чия кров живить вас...
Вона не придумала нічого кращого, ніж розридатися. Арман потримав її, потримав - та й відпустив.
- Замкни мене, - вона схлипувала.
- Замкну, - обіцяв він утомлено.
- На три замки...
- На чотири.
- Можеш побити мене, якщо хочеш...
- Поб'ю...
- Ні, чесно, я заслужила!
- Заслужила.
пророцтва - вони теж різні... Одне показує: оте й оте станеться неомінно, хоч зі шкури пнися... Інше... Інше каже: станеться, якщо... І тоді від тебе теж щось залежить. Розумієш?
Сидячи на траві в спорожнілому палацовому парку, вона вирішила, що більше нікому не зіпсує свята. Вона... піде назавжди. Негайно.
Їй стало трохи легше.
Це була її улюблена гра - В-Те-Що-Я-Йду-Назавжди.
Поздравляю, – говорил Арман серьезно, с трудом прожевывая вяленое мясо, – ты вычерпала из моря уже три горсти воды! Трудись, и дно обнажится.
Хіба найостанніший листочок на дереві не є посланцем коріння?
Кожен воїн, стаючи до бою, має бути готовий до смерті.
Проте кожен воїн, навіть найзавзятіший сміливець, завжди плекає надію залишитися живим.
Шкіриться привид невдач і утрат.
Сам собі лікар.
І сам собі кат.
Только вот человек, который летал на драконе, не может жить согласно дворцовым Ритуалам. Умрет от тоски.
Туди, де сонце, літають лише коли день мине.
Крила втомились. В долині чекають
Мене.
