«Роксолана. В гареме Сулеймана Великолепного. Часть 2» sesli kitaptan alıntılar

Ті, хто хоче відректися від свого тіла, намагаються вийти за межі свого єства і втекти від своєї людської природи, - це безумці. Замість обернутися в ангелів, вони перетворюються на звірів, замість возвисится - вони принижують себе...

Вершина радости существования- любовь.

Что лучше для властелина - вселять любовь или страх? Что полезнее для него - чтобы его любили или боялись? Достигнуть одновременно того и другого невозможно, поэтому приходится выбирать второе - держать подданных в страхе. Когда речь идет о верности и единстве подданных, властелин не должен бояться прославиться жестоким. Прибегая в отдельных случаях к жестокости, он поступает милосерднее, нежели тогда, когда из-за чрезмерной снисходительности допускает беспорядок, охватывающий всю державу.

Можна дратувати людей, кидати їм злі слова, дихати ненавистю, а можна радувати, звеселяти серця, сподіваючись на добро, бо хто кидає злість - отримує теж злість, хто показує сльози, у відповідь побачить теж сльози, а хто дарує сміх, неминуче почує у відповідь теж смух, хоч, може, й прихований, затамований, загнаний у глибині душі.

Болтают лишь глупцы. Настоящие люди умеют молчать, делают свое без шума.

Жінці не досить слів. Вона все хоче перетворити на вчинки.

Один раз відмовишся від свободи, а тоді навіки забудеш, що то таке.

Не треба боятися смерті. Вона наздоганяє того, хто її боїться.

Навіть зовсім чужі люди, тривалий час живучи разом, переймають одне від одного то якийсь порух, то усмішку, то скинення бровою, то слово якесь або простий вигук.

Може, коли вже не маєш не тільки власної сорочки на тілі, а й надій, то тоді ти найбезтурботніша людина на світі.