VoHniK
Цікава збірка у якій кожним віршем автор, ніби, звертається до читача, показуючи поривання своєї душі. Багато з них є досить критичними показують невідворотність всесвітнього зла, чи спотвореність, сірість нашої душі:
Ты очень непростой - строптивый,
Но этот мир тебя пленит.
Сжигая все остатки книг,
В руке сжимаешь талисман.
Ты помнишь всё и каждый лик,
Но это был самообман.
чи:
Вымерли мои надежды,
Что грели сердце по ночам.
Пора сильнее становиться
И не верить всем словам.
Ці вірші змушують нас задуматись, про роль суспільства на наші вчинки, про скутість наших поглядів та інше.
Yorumlar
3