Kitabı oku: «Секс у будинку біля колії»
Вероніці Савченко
1
Те, що я зробив помилку, придбавши цей будинок, зрозумів у першу ж ніч.
Мені давно хотілося мати свій будинок. А тут я несподівано на своїй книжці заробив гроші. Наступного дня мене чомусь занесло на іншу вулицю, на якій я, здається, до цього ніколи не бував. Ще здалеку я побачив на паркані надруковане великими літерами, що цей будинок продається.
Мене тут влаштовувало все: і скромні кімнатки, і невеличкий сад, і колія неподалік. З господарем, який після смерті дружини перебирався до доньки у Львів, сторгувалися майже відразу.
Через тиждень я переїхав, забравши майже всі свої речі, а, головне, два чемодани з рукописами, які міг закінчити лише в наступному житті.
Колія дала про себе чути в першу ж ніч. Тільки-но я засинав, йшов товарняк, і весь будинок здригався. Вдень я цього не помічав. Знесилений, засинав лише під ранок, аж поки не зрозумів, що це – доля…
2
Хтось любив читати книжки, хтось не міг жити без полювання, а в мене навіть не хобі, а сенсом життя став секс.
Це все почалося в четвертому класі, коли я пробудилася від того, що тато й мама колисалися в ліжку, яке немилосердно скрипіло. Я боялася собі навіть зізнатися, що вже не сплю. Звісно, я тоді мало що тямила, аж поки мене у восьмому класі не звабив двоюрідний брат.
Але все по-справжньому почалося тоді, коли я вийшла заміж у дев’ятнадцять років. Я зрадила своєму чоловікові через тиждень після весілля. Ми з ним багато займалися сексом, і мені це подобалося, але коли в автобусі невідомий ніби ненароком поклав мені руку на коліно, я зрозуміла, що він гарячіший і палкіший за мого чоловіка. А коли траплялися холодніші, я не давала спокою чоловіку, і він думав, що я з кожним днем кохаю його все більше й більше, хоча я просто надолужувала втрачене.
Я розуміла, що рано чи пізно все може скінчитись, і шкодувала саму себе, а тому ніколи не давала можливості розслаблюватися чоловікам, закохуючи їх у себе до нестями.
3
Я добре пам’ятаю цей день, коли вперше побачив її, – 17 квітня. Все було класично: спершу звернув увагу на розкішні груди, потім погляд ковзнув по струнких ногах, а вже потім, з пристойності, затримався на обличчі.
Здається, всю сонливість ніби вітром змело. Не знаю, чи вона помітила мій погляд, чи взагалі помітила мене, але марево закоханості вже витало наді мною.
Можливо, я вже занадто змучився, чи поїздів у ту ніч було менше й гуркотіли вони тихіше, але я спав. І, звісно, снилася мені вона, ота незнайомка, що йшла нашою вулицею й видавалася мені неземним дивом.
Я не пам’ятаю, що конкретно було в тім нічнім сновидінні, але добре відчував запах жінки. Він не був схожий на щось звичайне – типу яблука чи груші, а ніби занесений з космосу.
Снився мені саме цей запах, і коли він наповнював кімнату, в голові зримо виринав образ незнайомки.
