"Рождественская песнь в прозе" kitabından alıntı

Міські годинники на дзвіницях оце тільки вибили третю годину, а надворі вже було геть темно - та й з самого рання небо вже супилось немовби по-вечерньому - і у вікнах сусідніх контор уже світилися свічки, мов хто поквецяв червонястими мазками по брунастій завісі туману - такій щільній, що її, здавалося, можна було помацати рукою. Туман заповзав, просочувався в усі шпарини, у кожнісіньку замкову щілину. А який же він був густющий надворі! Яке тут вузьке подвір'я, а будинки по той бік ледь мріли крізь той туман, немов пливли сірими примарами. І можна біло подумати, бачивши, як брудна хмара злягає на землю, усе покриваючи темрявою, чи не відкрила сама матінка Природа десь тут, у сусідстві, свою власну броварню ти й чи не варить собі пива до свята.