Kitabı oku: «Вересневі пісні. Вірші»

© Ірина Жадан, 2023

ISBN 978-5-4474-6495-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

«Є край, де гомонить сама луна…»

 
Є край, де гомонить сама луна,
Виблискує, мов дзеркало, відлуння
і відображень відголоски струнні —
Як хвилі золоченого руна.
 
 
Скарбниця дорогих самотніх слів,
Розсіяних у місячному полі —
Там час, як плугатар, іде поволі
На дзвін у кузні сивих ковалів
 
 
Вогонь надії в кузні не згаса.
Стучать, мов серце, молоти любові
По крапельках роси – відлуннях крові —
То з відображень постає краса.
 

Ярославна – північна королева

 
На чужині – усе пустеля, люде,
Серед пісків, а чи серед снігів.
А їй тепер все маритися буде
Весняний дощ
У відбитків підків.
 
 
Прийшов, як ходять зими невблаганні,
В кольчузі вояка північний скальд.
Терни з вінця поета у вигнанні
Приніс тобі закоханий Гаральд.
 
 
…Літа твої – як квіти на жертовник.
Скінчилось все. Сліпий чернець поклав
На стіл
Твій золочений молитовник —
І мовчки плакав мудрий Ярослав.
 

«Солодкий щем – то ностальгія…»

 
Солодкий щем – то ностальгія.
Це – не любов, не каяття.
Це той вогонь, що не зігріє.
Він тільки спалює життя.