«Мартін Іден» kitabından alıntılar, sayfa 2

Розум не має нічого спільного з коханням. Правильно мислить кохана жінка чи неправильно — то байдуже. Кохання вище за розум.

Легко прощати, коли прощати нічого.

На цім світі все нетривке, крім кохання. Кохання, якщо воно сильне, не збивається з шляху і не спотикається на кожному кроці.

Нелегка це річ — втілити свої думки й почуття в такі слова, щоб той, хто читає чи слухає їх, знов перетворив їх у думки й почуття. І це велична річ.

Але я волію лишатися самим собою і не хочу підпорядковувати свій смак хоч би й одностайній думці людства. Коли вже мені що не подобається, то не подобається - й край, і нема ніякісінької потреби вдавати, ніби я цим захоплююсь, бо так подобається більшості моїх ближніх. Я не хочу погоджувати свої смаки з модою.

Її руки були в його руках, і кожен з них в цей момент тримав у своїй руці серце іншого.

Люди з обмеженим розумом бачуть обмеженість тільки в інших.

Це були губи воїна і коханця.

Міста, ці царства буржуазії, вб'ють вас. Чого лишень варте лігво торгашів, де я вас зустрів. Гнилі душі - це ще м'яко сказано. У такому середовищі моральне здоров'я не збережеш. Вона трухне. Всі вони там гнилі, чоловіки і жінки, в кожному єдине, що є всередині це - шлунок, а інтелектуальні та духовні запити у них як у молюска...

Його очі були створені для того, щоб бачити, але їх занадто приваблювала вічно мінлива панорама світу і він не мав часу роздивлятись самого себе.