"Те слова, что мы не сказали друг другу" kitabından alıntı

"Чи будеш ти здатна протягом сімох років пропонувати всю себе комусь, не стримуючи себе, усе віддавати без вагань, без страху, без сумнівів, знаючи, що особа, яку ти любиш більше, ніж будь-що на світі, забуде майже все, що ви разом пережили. Чи зможеш ти змиритися з тим, що твоя увага, твої знаки любові зітруться з її пам’яті і що природа, яка не терпить порожнечі, одного дня заповнить цю амнезію докорами та почуттями жалю? Знаючи, що це неминуче, чи знайдеш ти в собі силу, підвестися з ліжка опівночі, коли твоє любе створіння захоче пити або просто переживатиме страхіття? Чи матимеш ти бажання щоранку готувати йому сніданок, супроводжувати його в усіх його денних пригодах, розважати його, розповідати йому цікаві історії, коли воно нудиться, співати йому пісні, виходити з ним, коли йому треба подихати свіжим повітрям, навіть якщо надворі стоїть тріскучий мороз? А потім, коли настане вечір, чи забудеш ти про свою втому, чи захочеш ти сісти в ногах його ліжка, щоб відігнати від нього страх, поговорити з ним про майбутнє, в якому воно неминуче житиме далеко від тебе? Якщо на кожне з цих питань ти відповіси «так», тоді ти справді знаєш, що таке любов.