«Вічник» kitabından alıntılar, sayfa 2
Не шукай самого себе – тебе давно знайшли. Ти там, де належить тобі бути. Чи серед людей, чи серед вовків, чи серед дерев. Ти вдома…
Моя мамка навчила мене подяки. Розпочинати й звершувати днину подякою. Приймати радощі й прикрощі з подякою. Все, що стається з нами, - благодать. Се милість Згори. Навіть випробування. Нам ніколи не посилається більше, ніж ми можемо знести. Що більший іспит, то більше від тебе хочуть. Знаходь у собі сили перейти поле смирення. І прийдеш до тихої води
Будьте вдячними; втішайтеся з кожної своєї справи; сподівайтесь тільки на ліпше; робіть те, що любите, і любіть те, що робите; робіть добрі вчинки; живіть з тими, кого любите.
«Не раз я подивлявся живучосте українців, не раз схиляв голову перед їх працьовитістю, а скільки разів плакав над безпорадністю різних їх вождів і поводирів!»
Тоді я ще не знав, що мудрість завжди трішки байдужа.
Ми ніколи не говорили, та не мовчали наші очі
Кожен хлопчик має виростати борцем, що готовий захистити як родину, так і вітчизну, і віру. А живучи в мирний час, повинен боротися за вдосконалення життя своєї родини і вітчизни. Тоді можемо бути спокійними за наш народ, за нашу країну.
Жити треба твердо і радо. Не ламати себе і не подвоювати. Ні в роботі, ні в жаданні, ні в помислі. Бо чоловік не гадина — і розсічені кусні тіла й душі не відживуть
Не рівняй себе з іншими. Ти є ти...
І не суди инших. Бо немaє спрaведливого суду. Не просівaй добро і зло. Бо людинa злa хвилину, a добрa - день. І нaвпaки. Життя чaсто псує людську вдaчу, aле не псує людину. А нaше недосконaле око бaчить її злою, недоброю. І нaвпaки.
