«Поза межами болю» kitabından alıntılar, sayfa 2
- Дивіться, з яким презирством вона відвертається від нас! Не плач, Бояні, не плач перед салоновою дамою, бо її ніжні уста скривляться з відразою самички на вид твоєї слабодушності. Не сльози, не душу, показуйте дамам тіло, м'ясо, обвинуте наймоднішим платтям, обвішане блискучими світильцями й підшите все рухливим, солоденько-змисловим, безмізким пустомельством! Тоді жінки будуть вічно ваші - на короткий час...
— Твоя душа, замучена таким страшним болем, як ніхто другий на світі, бачить сонце...
Твої очі, що видітимуть усе тільки чорну ніч перед собою, бачать сонце.
...з*їж гроші і таким чином тобі вдасться знищити капіталізм і одночасно втихомирити голод.
Який ти малий,який ти марний супроти людського страждання!
Людський біль не спить.
Для творчої праці замало таланту. Поет мусить пройти найглибше пекло людського буття й найвищі небесні вершини людського щастя. Тоді його слово буде хвилювати, захоплювати, піднімати людську душу.
— За що ти б'єш у лице трупа? — За те, — каже він, — що ця собака не має ні сотика в кишенях. Ось вам ідеал всякої війни! Ось вам образ людської душі!..
