«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» kitabından alıntılar, sayfa 5

Козак — не без щастя, дівка — не без долі.

Яке життя, таке й товариство.

Що ж п’яний чоловік?.. П’яний — дурний… Самі знаєте: не поставить свічки, а звалить!..

Хоч і не в землі, бач, сила... Ні! Земля — так собі: земля та й годі!..

Сказано: золото мур ламає! Чого тільки не зробиш за гроші... Ти думаєш, мене б били, коли б я був багатий?.. Чи одняли б були землю в мене, якби я мав гроші?..

Пан, як пан: він тільки своє діло знає — панське!.. Коли б до нас старші над паном правдивіші були… і пан би був не той! Вони б довідались, чого люди страждуть, від кого й від чого вони терплять; вони б прямо сказали панові: ні, то буде неправда, коли так зробимо!.. Та же ні! Пан — свій брат… Пан, бач, і примаже, й замаже, бо у пана є, бо він наздирав з людей… А людям де взяти?.. Та й то ще не всі, Тимофію! І пан, і старші — одна біда… Он, попи наші! Вони перед богом за нас, вони бачать кривду… та й ті ні слова!.. А кому ж, як не їм, першим замовити його?.. Жид — і той… і той на нас!.. обдурює нас, обпоює, вимотує з нас останнє збіжжя, яке ще зосталося за душею… Сам підведе, сам і видасть… Усі на нас, Тимофію, усі!.. І свій брат багатир на нас… І п’яниці ми, і злодії, й волоцюги… Як ще ми живемо на світі, Тимофію?.. Як нас не подушать усі оті праведники?.. Здається, само небо, якби упало на наші плечі, не було б таке тяжке, як та неправда та наруга, котру ми терпимо від кожного!.. Не будьмо ж дурні, коли так!..

Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву…

Тяжка печаль одбирає і слух, і мову.

Доброго молодця кров гріє.

Риба без води, а чоловік без землі — гине.