«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» kitabından alıntılar, sayfa 6
Що можна лялі, того не можна мамі. Що можна простому москалеві, того, борони боже, старшому.
Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками.
Братове лихо — чуже лихо! Немає єдності — чорт має й волі!
Легка тому робота й сама найважча, сама найзабарніша, хто її робить по своїй волі, залюбки, хто пестить у серці надію, що немарне вона піде, що через ту роботу він засягне свого щастя, котре ще й не видне, ще не чутно його й шелесту, котре десь далеко-далеко, ген за скількома роками праці, нужди, всякого горя, малює його думка рожевими квітками надії. Легко тому за всячину братись, — робить він, як віл, без утоми; працює, як хазяїн, завжди веселий, покійний.
Недурно пани своїм родом величаються. На селі теж розпитують — хто якого роду. Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився — чи давністю, чи боями, чи послугами? А село знає одну славу — честь. Тим на селі й питають: чи «чесного» роду? А тоді вже й братаються…
Робота не страшна, як сила є.
Неволя, як той чад, задурманила людям голови.
- Діду!
- А що, сину?
- Що там?
- Де?
- У небі?
- Бог...
Задумається Чіпка... Дивиться у небо, - йому так гарно дивитись у його...
- Чи воно, діду, є там люди?
- Де?
- На небі...
- Нема, сину! Там Бог святий, янголи його та душі праведні...
- А хіба хто там був?
- Так кажуть. Батюшка так і в церкві читає.
- А гарно, мабуть, там...Бачте, яке синє, гарне!..
- Гарно, сину! Гарно!.. Не те, що тут на землі... Там усе добре, святе... А тут - усе грішне та зле..
- Ну, та й літа ж тепер настали! - балакають старі люди.-Мабуть, уже незабаром кінець віку… Недаром таке на світі коїться! Чому за наші молоді годи цього не було? Чого батьки, діди й прадіди нічого про таке не розказували?.. Тоді татарва була… палила городи, села, людей різала, у полон полонила, на ясир гнала… А тепер?.. Он, церкви крадуть!.. Хто?-татари!.. Де се воно видано?! Та й між рідними розладдя пішло… Син на батька руку здіймає; дочка матері ухом не веде; брат на брата встає; сестра з сестрою ворогує; жінка на чоловіка отруту готує… Усі - як подуріли, як показилися! А халамидників, повійниць - скільки!.. А покриток та дівчат абияких!!. Колись якби вийшла заміж така, то один би поговір не дав віку дожити… А тепер… дочка з Москалем спить, а мати кожухом прикриває… 0-ох, господи! як ще ти терпиш нас на світі?..
Робиш, щоб було що їсти, їси, щоб здужав робити.
