«Повія» kitabından alıntılar, sayfa 6

Гріха боятимешся - голий ходитимеш. Що гріх, що не гріх, про те бог знає. Та коли ще він там розсуде - дожидайся.

П'ють вони наші сльози - хай же своїх покуштують!

Я з запалом, та й ти - огонь-петрович!

З'їла облизня!

Посiдаймо рядком та побалакаймо ладком; посiдаймо близенько та вип'ємо по чарочцi повненько!

Панікадило душі моєї!

Ти ж мене без ножа ріжеш! Прямо по серцю пиляєш!

їх грiє горе своїм пекучим огнем, їх дiймають сльози своїм гiрким теплом…

Одна доля, одно лихо людей до купи зводить…

не вмер Данило — болячка вдавила