Kitabı oku: «Народні пісні Карпат»

* * *

 
– Чому, сину, не п’єш, чому не гуляєш,
[кожен рядок співається двічі. – ред.]
 
 
Відай, ти на серці тяжку тугу маєш.
– Ой маю ж я тугу, рідна моя ненько,
Чогось мені тяжко, на серці сумненько,
Відай же, забив я свого близенького,
Свого близенького, брата рідненького.
Викочуйте, хлопці, вози кованії,
Запрягайте, хлопці, коні воронії.
Повеземо брата горбом, долиною,
Горбом, долиною на три дороженьки,
На три дороженьки, на битий гостинець,
Викоплемо брату глибокую яму,
Висиплемо над ним високу могилу,
Посадимо на ній червону калину.
Та прилетять пташки калиноньку їсти,
Будуть вповідати про братчика вісти:
Ой не той ту лежить, що панщину робив,
Тільки той ту лежить, що цісарю служив.
 

* * *

 
Ой гук, мати, гук,
Два жовняри йдуть,
Щаслива їм тая дорожечка,
Що вони нею йдуть.
 

* * *

 
Володар, володарочку,
одчиняй ворітечка!
Ой хто воріт кличе?
Ой хто воріт кличе?
 

* * *

 
У бору сосна похилилася,
кума з кумоньком посварилася.
Кума з кумоньком посварилася.
 

* * *

 
Ой мала та Грапинючка два синочки рідні,
Та й она їх виряджала до самої Відні,
А із Відні до Кракова, з Кракова до Львова.
– Щоб мою Парасину ніхто не збитковав!
А та стара Грапинючка на то не вважала,
До сина, до Грапини, дрібний лист писала: (2)
– Вже си твоя Парасина геть воли збувала, (2)
Уже коні воронії геть попродавала, (2)
Уже вина йа вже пива розпечатувала, (2)
Уже слуги вірненькії геть повідганяла.
Ой єк прийшов пан Грапина до нової брами:
– Вийди, вийди, Парасино, втвори ми брамочку!
Ой йа вийшла Парасина, ключима дзвеніла: