"Ворошиловград" kitabından alıntı

ми рухаємось своїми маршрутами,потрапляючи в невідомі місця,проникаючі за лаштунки власного досвіду,і всі,кого нам довелося зустріти,лишатьюся в нашій пам'яті своїми голосами й своїми дотикамі.Навіть якщо я ніколи од зійду з цього потяга,навіть якщо мені до скону доведеться лежати на цій полиці,в загубленій пастці,ніхто од відбере в мене спогадів про побачене,що все ж не так і погано

Diğer Alıntılar