Kitabı oku: «Психологія сексуальності», sayfa 2

Сексуальна мета інвертованих

Важливий факт, про який не можна забувати, полягає в тому, що сексуальну мету при інверсіях жодним чином не можна називати однорідною. У чоловіків статеве спілкування per anum далеко не збігається з інверсією; мастурбація часто також становить єдину мету, а обмеження сексуальної мети – аж до самотніх виливів почуттів – зустрічаються тут навіть частіше, ніж при гетеросексуальному коханні. У жінок сексуальні цілі інвертованих також різнорідні; особливою перевагою, мабуть, користується дотик слизовою оболонкою рота.

Висновки

Хоча ми не відчуваємо в собі сил дати задовільне пояснення утворенню інверсії на підставі наявного досі матеріалу, проте помічаємо, що в цьому дослідженні дійшли до переконання, що може набути для нас більшого значення, ніж вирішення поставленого вище завдання. Звертаємо увагу на те, що уявляти собі зв’язок сексуального потягу із сексуальним об’єктом занадто щільним. Досвід із випадками, які вважаються ненормальними, показує нам, що між сексуальним потягом і сексуальним об’єктом є спайка, не помітити яку існує небезпека за одноманітності нормальних форм, в яких потяг нібито приносить від народження із собою й об’єкт. Це змушує нас послабити в наших думках зв’язок між потягом та об’єктом. Статевий потяг, імовірно, на початку не залежить від об’єкта і не зобов’язаний своїм виникненням його принадам.

Б. Тварини та незрілі У статевому відношенні особи як сексуальні об’єкти

У той час як особи, сексуальний об’єкт яких не належить до статі, що відповідає нормі, тобто інвертовані, здаються спостерігачеві групою індивідів в іншому відношенні, можливо, повноцінних, випадки, в яких сексуальними об’єктами обирають незрілих у статевому відношенні осіб (дітей), здаються поодинокими відхиленнями. Лише у виняткових випадках сексуальними об’єктами стають діти; здебільшого вони перебирають цю роль, коли ледачий та імпотентний індивід або імпульсивний (невідкладний) потяг не може в цю мить оволодіти відповідним об’єктом. Усе ж факт, що статевий потяг допускає стільки варіантів і таке зниження свого об’єкта, проливає світло на його природу; голод, набагато міцніше прив’язаний до свого об’єкта, допустив би це лише в крайньому випадку. Те ж зауваження стосується статевого спілкування з тваринами, що зовсім нерідко зустрічається серед сільського населення, причому статева привабливість переходить межі одного виду.

З естетичних міркувань з’являється бажання приписати це душевнохворим, як і інші важкі випадки відхилення статевого потягу, але це неправильно. Досвід показує, що в останніх не спостерігається якихось особливих порушень статевих потягів порівняно зі здоровими людьми. Так, сексуальні зловживання дітьми з моторошною частотою зустрічаються у вчителів і няньок просто тому, що їм надаються для цього найсприятливіші умови. У душевнохворих зустрічається відповідне відхилення лише в посиленій формі, або, що має особливе значення, воно стало винятковим і зайняло місце нормального сексуального задоволення. Це вдале виставлення сексуальних варіацій за шкалою від здоров’я до душевної хвороби змушує задуматися. Мені здається, що потребує пояснення факт, який слугує вказівкою, що душевні рухи статевого життя належать до таких, які в межах норми найгірше коряться вищим видам душевної діяльності. Хто в будь-якому відношенні душевно ненормальний, у сенсі соціальному, етичному, той, згідно з моїм досвідом, завжди є таким самим і в своєму сексуальному житті. Але є багато ненормальних у сексуальному житті, що відповідають у всіх інших пунктах середньостатистичній людині, що не відстали від людського культурного розвитку, слабким пунктом якого залишається сексуальність. Як на найзагальнішому результаті міркувань, зупинимося на погляді, що під впливом численних умов у багатьох індивідів вид і цінність сексуального об’єкта відходять на задній план. Істотним і постійним у статевому потягу є щось інше⁷.

2. Відступ щодо сексуальної мети

Природною сексуальної метою вважається єднання геніталій в акті, названому зляганням, що веде до позбавлення від сексуальної напруги і до тимчасового згасання сексуального потягу (задоволення, аналогічне насиченню при голоді). І все-таки вже в нормальному сексуальному процесі можна помітити зачатки, розвиток яких веде до відхилень, які були описані як перверсії. Попередньою сексуальної метою вважається такий проміжний процес (що лежить на шляху до злягання) ставлення до сексуального об’єкта, як його обмацування та розглядання. Ці дії, з одного боку, самі по собі дають насолоду, а з іншого – підвищують збудження, яке має тривати до досягнення остаточної сексуальної мети. Один визначений дотик із їх числа, взаємний дотик слизовою оболонкою губ, перетворений на поцілунок у багатьох народів (зокрема і високо цивілізованих), має високу сексуальну цінність, хоча ті частини тіла, які маються на увазі, не належать до статевого апарату, а являють собою вхід у травний тракт. Ці моменти дозволяють встановити зв’язок між перверсією та нормальним сексуальним життям і які можна використовувати для класифікації перверсії. Перверсії являють собою або:

а) перехід за анатомічні межі частин тіла, призначених для статевого єднання;

б) або зупинку на проміжних стосунках до сексуального об’єкта, які природно швидко проходять шлях до остаточної сексуальної мети.

А. Перехід за анатомічні межі

Переоцінка сексуального об’єкта

Психічна переоцінка, яку отримує сексуальний об’єкт, як бажана мета сексуального потягу, в найрідкісніших випадках не обмежується його геніталіями, а поширюється на все його тіло і має тенденцію охопити всі відчуття, які походять від сексуального об’єкта. Та ж переоцінка розповсюджується й на психічну царину та проявляється як логічне засліплення (слабкість судження) щодо душевних проявів і досконалості сексуального об’єкта, так само як готовність коритися і вірити всім його словам. Довірливість кохання стає, таким чином, важливим, якщо не найпершим джерелом авторитету⁸.

Саме ця сексуальна оцінка так кепсько гармонує з обмеженнями сексуальної мети єднанням одних лише геніталій і сприяє тому, що для сексуальної мети обираються інші частини тіла⁹.

Значення моменту сексуальної переоцінки найкраще вивчати в чоловіка, любовне життя якого вже стало доступним для дослідження, між тим як любовне життя жінки, частково внаслідок культурних спотворень, частково внаслідок конвенційної скритності та нещирості жінок, занурене наразі в непроникну темряву¹⁰.

Сексуальне застосування слизової оболонки рота та губ

Застосування рота як сексуального органа вважається перверсією, якщо губи (язик) однієї особи торкається геніталій іншої, але не в тому випадку, якщо слизові оболонки обох осіб торкаються одна одної. В останньому винятку й полягає наближення до нормального. Кому огидні інші прийоми перверсій, що практикуються, ймовірно, з найдавніших доісторичних часів людства, той відчуває при цьому явну огиду, яка не допускає прийняти таку сексуальну мету. Але межа цього часто суто умовна: хтось пристрасно цілує губи вродливої дівчини, натомість лише з огидою зможе скористатися її зубною щіткою, хоча немає жодних підстав припускати, що порожнина його власного рота, яка йому зовсім не гидка, чистіша за рот дівчини.

Тут увага привертається до моменту відрази, яка шкодить лібідозній переоцінці сексуального об’єкта, але, у свою чергу, долається лібідо. У відразі хочуть бачити одну з сил, які призвели до обмеження сексуальної мети. Певна річ, вплив цих обмежуючих сил до геніталій не доходить. Але не підлягає сумніву, що й геніталії іншої статі самі по собі можуть бути предметом відрази і що така поведінка становить характерну рису всіх істеричних хворих (особливо жінок). Сила сексуального потягу охоче проявляється у подоланні цієї відрази (див. нижче).

Сексуальне застосування заднього проходу

Ще ясніше, ніж у попередньому випадку, стає зрозумілим при користуванні заднім проходом, що саме огида накладає печать перверсії на цю сексуальну мету. Але нехай не тлумачать як відому пристрасть із мого боку зауваження, що виправдання цієї відрази тим, що ця частина тіла служить виділенням і контактує з найогиднішим – екскрементами, – не більш переконливе, ніж виправдання, яким істеричні дівчата користуються для пояснення своєї відрази до чоловічих геніталій: вони служать для сечовипускання.

Сексуальна роль слизової оболонки заднього проходу аж ніяк не обмежується спілкуванням між чоловіками, перевага, що надається їй, не є чимось характерним для інвертованих відчуттів. Навпаки, вочевидь, педерастія у чоловіка зобов’язана своїм значенням аналогією з актом із жінкою, між тим як і при спілкуванні інвертованих сексуальною метою швидше за все є взаємна мастур- бація.

Значення інших частин тіла

Поширення сексуальної мети на інші частини тіла не є в усіх своїх варіантах чимось принципово новим і нічого не додає до нашого знання про статевий потяг, що в цьому проявляє лише свій намір у всіх напрямках оволодіти сексуальним об’єктом. Але поряд із сексуальною переоцінкою при анатомічному доланні меж статевих частин проявляється ще й другий момент, який, за загальноприйнятою точкою зору, здається дивним. Деякі частини тіла, такі як слизова оболонка рота та задній прохід, завжди зустрічаються в цих прийомах, ніби виявляючи домагання, щоб на них самих дивилися як на геніталії та поводилися з ними відповідно до цього. Ми ще почуємо, що це домагання виправдовується розвитком сексуального потягу і що в симптоматології деяких хворобливих станів воно реалізується.

Невідповідна заміна сексуального об’єкта – фетишизм

Зовсім особливе враження справляють ті випадки, в яких нормальний сексуальний об’єкт замінений іншим, що має до нього стосунок, але зовсім непридатним для того, щоб слугувати для нормальної сексуальної мети. Згідно з принципами класифікації статевих відхилень нам краще було б згадати про цю вкрай цікаву групу відхилень статевого потягу вже при відступах від норми щодо сексуального об’єкта, але ми відклали це до моменту нашого знайомства із сексуальною переоцінкою, від якої залежать явища, пов’язані з відмовою від сексуальної мети.

Заміною сексуального об’єкта стає частина тіла, загалом не дуже придатна для сексуальної мети (нога, волосся), або неживий об’єкт, що має цілком визначений стосунок до сексуальної особи, точніше до її сексуальності (частини одягу, білизна). Ця заміна цілком слушно прирівнюється до фетишу, в якому дикун втілює свого бога.

Перехід до випадків фетишизму з відмовою від нормальної або збоченої сексуальної мети становлять випадки, в яких потрібна присутність фетишистської умови в сексуальному об’єкті для того, щоб була досягнута сексуальна мета (певний колір волосся, одяг, навіть тілесні вади). Жодна варіація сексуального потягу, що межує з патологічним, не має такого права на наш інтерес, як ця, завдяки дивацтву спричинених нею явищ. Відоме зниження прагнення до нормальної сексуальної мети є, мабуть, необхідною передумовою для всіх випадків (виконавча слабкість сексуального апарату)¹¹. Зв’язок із нормальним здійснюється за допомогою психологічно необхідної переоцінки сексуального об’єкта, яка неодмінно переноситься на все, що асоціативно з ним пов’язане. Певний ступінь такого фетишизму тому завжди і властивий нормальному почуттю, особливо в тих стадіях закоханості, в яких нормальна сексуальне мета здається недосяжною або досягнення її неможливе.

 
Дістань мені шарф із її грудей,
Дай мені підв’язку мого кохання.
 

Ґете. Фауст

Патологічним випадок стає лише тоді, коли прагнення фетишу фіксувалося дужче, ніж за звичайних умов, і посіло місце нормальної мети, а потім, коли фетиш втрачає зв’язок із певною особою, стає єдиним сексуальним об’єктом. Такі загалом умови переходу варіації статевого потягу в патологічні відхилення.

Як першим стверджував Біне, а згодом було доведено численними фактами, у виборі фетишу позначається безперервний вплив набутого, здебільшого в ранньому дитинстві, сексуального враження, що можна порівняти з певною постійністю кохання нормальної людини («On revient toujours á ses рremiers amours» – «Стара любов не іржавіє»). Таке походження особливо чітке у випадках, в яких вибір сексуального об’єкта зумовлений винятково фетишем. Зі значенням сексуальних вражень у ранньому дитинстві ми ще зустрінемося в іншому місці¹².

В інших випадках до заміни об’єкта фетишем призвів символічний хід думок, здебільшого неусвідомлений цією особою. Шляхи такого ряду думок не завжди можна довести з упевненістю (нога є стародавнім сексуальним символом уже в міфах)¹³, «хутро» зобов’язане своєю роллю фетишу асоціації з волоссям на mons Veneris (лобку); однак і ця символіка, мабуть, не завжди залежить від сексуальних переживань дитинства¹⁴.

Б. Фіксації попередніх сексуальних цілей

Виникнення нових намірів

Усі зовнішні та внутрішні умови, які утрудняють або віддаляють досягнення нормальної сексуальної мети (імпотенція, дорожнеча сексуального об’єкта, небезпека сексуального акту), підтримують, звісно, схильність до того, щоб затриматися на підготовчих актах і створити з них нові сексуальні цілі, які можуть посісти місце природних. При детальному розгляді завжди виявляється, що, вочевидь, найдивніші з цих цілей усе ж намічаються за нормального сексуального процесу.

Обмацування та розглядання

Певна частка обмацування для людини необхідна, принаймні для досягнення нормальної сексуальної мети. Також широко відомо, яким джерелом насолоди, з одного боку, й яким джерелом нової енергії – з іншого, стає шкіра, завдяки відчуттям від дотику сексуального об’єкта. Тому зосередження на обмацуванні, якщо статевий акт розвивається далі, навряд чи може бути зараховано до перверсій.

Те ж саме і з розгляданням, що зводиться в кінцевому підсумку до обмацування. Оптичне враження здійснюється шляхом, який найчастіше сприяє лібідозному збудженню і на проходження якого, якщо допустимий такий телеологічний підхід, розраховує природний добір, спрямовуючи розвиток сексуального об’єкта в бік краси. Прогресуюче разом із культурою прикривання тіла пробуджує сексуальну цікавість, яка прагне того, щоб оголенням заборонених частин доповнити для себе сексуальний об’єкт; але ця цікавість може бути звернена і на мистецькі цілі (сублімовано), якщо вдається відвернути його зацікавлення від геніталій і спрямувати на тіло загалом. Затримка на цій проміжній сексуальній меті підкресленого сексуального розглядання¹⁵ властива певною мірою для більшості нормальних людей, вона дає їм можливість спрямувати якусь частину свого лібідо на вищі мистецькі цілі. А от перверсією пристрасть до підглядання стає, навпаки:

а) якщо вона обмежується винятково геніталіями;

б) якщо вона пов’язана з подоланням почуття огиди (вуайєризм: підглядання при функції виділення);

в) якщо замість того, щоб підготувати до нормальної сексуальної мети, вона витісняє її.

Останнє яскраво виражене в ексгібіціоністів, які, якщо мені буде дозволено судити на підставі одного випадку, показують свої геніталії для того, щоб як нагороду отримати можливість побачити геніталії інших¹⁶.

При перверсії, прагнення якої полягає в розгляданні та демонстрації себе, проявляється доволі примітна риса, яка зацікавить нас іще більше при наступному відхиленні. Сексуальна мета проявляється при цьому вираженою у двоякій формі: активній і пасивній.

Силою, що протистоїть пристрасті до підглядання й іноді навіть перемагає її, є сором (як раніше огида).

Садизм і мазохізм

Схильність заподіювати біль сексуальному об’єкту та навпаки – найчастіші та найпомітніші перверсії, названі В. фон Крафт-Ебінґом в обох її формах, активній та пасивній, садизмом і мазохізмом (пасивна форма). Інші автори вважають за краще вужче означення алголагнії, що підкреслює насолоду від болю, жорстокість, тим часом як в обраній Крафт- Ебінґом назві на перший план висуваються всілякі приниження та покора.

Коріння активної алголагнії, садизму, в межах нормального довести легко. Сексуальність більшості чоловіків містить домішки агресивності, схильності до насильницького домінування, біологічне значення якого полягає, ймовірно, в необхідності здолати опір сексуального об’єкта ще й інакше, ніж у вигляді актів залицяння. Садизм у такому випадку відповідав би агресивному компоненту сексуального потягу, що став самостійним, перебільшеним і висунутим завдяки збоченню на чільне місце.

Поняття садизму в звичному розумінні цього слова перебуває між винятково активною, а відтак насильницькою констеляцією до сексуального об’єкта та виключною нерозривністю задоволення з підпорядкуванням і його терзанням. Строго кажучи, лише останній крайній випадок має право бути названим перверсією.

Так само термін «мазохізм» обіймає всі пасивні констеляції до сексуального життя і до сексуального об’єкта, крайнім вираженням яких є нерозривність задоволення з відчуттям фізичного та душевного болю з боку сексуального об’єкта. Мазохізм як перверсія, мабуть, далі відійшов від нормальної сексуальної мети, ніж протилежний йому садизм; можна сумніватися в тому, з’являється він подекуди первинно чи завжди розвивається із садизму завдяки перетворенню. Часто можна спостерігати, що мазохізм є лише продовженням садизму, оберненого на власну особистість, що тимчасово заповнює при цьому місце сексуального об’єкта. Клінічний аналіз крайніх випадків мазохістської перверсії призводить до сукупного впливу значної кількості моментів, що перебільшують установку (кастраційний комплекс, усвідомлення провини).

Біль, що долається при цьому, уподібнюється до відрази та сорому, які вчинили опір лібідо.

Садизм і мазохізм посідають особливе місце серед перверсій, позаяк їхня протилежність, що лежить в основі активності та пасивності, належить до найбільш загальних характерних рис сексуального життя.

Історія культури людства, поза всіляким сумнівом, доводить, що жорстокість і статевий потяг пов’язані між собою найтіснішим чином, але для пояснення цього зв’язку не пішли далі, ніж підкреслення агресивного моменту лібідо.

На думку одних авторів, ця агресивність, що домішується до сексуального потягу, є власне залишком канібальських прагнень, тобто в ній бере участь апарат оволодіння, що слугує задоволенню іншої онтогенетично старішої великої потреби¹⁷. Висловлювалася також думка, що будь-який біль сам по собі містить можливість відчувати насолоду. Вдовольнімося враженням, що пояснення цієї перверсії жодним чином не може вважатися задовільним і що, можливо, при цьому кілька душевних прагнень поєднуються для одного ефекту.

Найразючіша особливість цієї перверсії полягає, однак, у тому, що її пасивна й активна форми завжди спільно зустрічаються в одній і тій самій особі. Хто отримує насолоду, завдаючи іншим біль у статевих стосунках, той також здатен відчувати насолоду від болю, який заподіюється йому від статевих взаємин. Садист завжди водночас є й мазохістом, хоча активний чи пасивний бік перверсії у нього може бути дужче виражений і мати переважаючий сексуальний прояв.

Таким чином, ми бачимо, що деякі з перверсій завжди зустрічаються як протилежні пари, чому необхідно надати великого теоретичного значення, беручи до уваги матеріал, який буде подано нижче¹⁸. Відтак, цілком очевидно, що існування протилежної пари (садизм – мазохізм) не можна пояснити безпосередньо і лише домішкою агресивності. Натомість є бажання пов’язати ці водночас існуючі протилежності з протилежністю чоловічого та жіночого, що полягає в бісексуальності, значення якої у психоаналізі зводиться до протилежності між активним і пасивним.

3. Загально про перверсії

Варіації та недуга

Лікарі, що вивчали перверсії вперше на різко виражених випадках і за особливих умов, були, звісно, схильні приписати їм характер недуги або дегенерації, подібної до інверсій. Однак у цьому випадку легше, ніж у тому, визнати такий погляд неправильним. Щоденний досвід показує, що більшість цих порушень, принаймні найменш важкі з них, становлять рідко відсутню складову частину сексуального життя здорової людини, яка і дивиться на них так, як і на інші інтимні речі. Там, де обставини сприяють цьому, і нормальний може на якийсь час замінити свою нормальну сексуальну мету такою перверсією або поступитися їй місцем поряд із першою. У будь-якої здорової людини існує якесь ставлення до нормальної сексуальної мети, яке можна назвати перверсією, і достатньо уже такого поширення, щоб довести недоцільність вживання як докору назви «перверсія». Саме в царині сексуального життя зустрічаєшся з особливими, тепер, власне кажучи, нездоланними труднощами, якщо хочеш провести різку межу між лише варіацією в межах галузі фізіології та хворобливими симптомами.

У деяких з цих перверсій якість нової сексуальної мети все ж така, що вона вимагає особливої оцінки. Деякі з перверсій за своїм змістом настільки віддаляються від нормального стану, що ми не можемо не оголосити їх «хворобливими», особливо ті, за яких сексуальний потяг проявляє дивовижну силу в сенсі подолання опору (сором, відраза, жах, біль; облизування калу, ґвалтування трупів). Але і в цих випадках не можна з повною впевненістю вважати, що злочинці завжди виявляться особами з іншими важкими відхиленнями або божевільними. І тут не втекти від факту, що особи, що і зазвичай поводяться як нормальні, лише в царині сексуального життя, під владою найнестримнішого з усіх потягів, проявляють себе як хворі. Між тим як за явною ненормальністю в інших життєвих взаєминах завжди зазвичай ховається на задньому плані ненормальна сексуальна поведінка.

У більшості випадків можемо відкрити хворобливий характер перверсії не в змісті нової сексуальної мети, а в ставленні до нормального: якщо перверсія постає не поряд із нормальним (сексуальною метою й об’єктом), коли сприятливі умови сприяють нормальному, а несприятливі перешкоджають йому, а за будь-яких умов витісняє та замінює нормальне; отже, бачимо у винятковості та фіксації перверсії найбільше підстав до того, щоб дивитися на неї як на хворобливий симптом.