«Кобзар» kitabından alıntılar
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра.
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Молітесь богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня -
Попи й царі...
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу, і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;ХОЛОДНИЙ ЯР
Серце люди полюбило
І в людях кохалось,
І вони його вітали,
Гралися, хвалили…
А літа тихенько крались
І сльози сушили,
Сльози щирої любові;
І я прозрівати
Став потроху… Доглядаюсь –
Бодай не казати,
Кругом мене, де не гляну,
Не люди, а змії…
І засохли мої сльози,
Сльози молодії.ТРИ ЛІТА
Укороти, боже, молодого віку
Тому, хто не має талану любить.Мар'яна-черниця
І то лихо -
Попереду знати,
Що нам в світі зострінеться...
Хотілося б... Густенька каша,
Та каша, бачте, та не наша,
А наш несолений куліш —
Як знаєш, так його і їж.ПЕТРУСЬ
