«Кобзар» kitabından alıntılar

Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне!

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.

І день іде, і ніч іде.

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки?

Молітесь богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклонітесь. Все брехня -

Попи й царі...

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм...

Не славтеся царевою

Святою войною.

Бо ви самі не знаєте,

Що царики коять.

А кричите, що несете

І душу, і шкуру

За отечество!.. Єй-богу,

Овеча натура;ХОЛОДНИЙ ЯР

Серце люди полюбило

І в людях кохалось,

І вони його вітали,

Гралися, хвалили…

А літа тихенько крались

І сльози сушили,

Сльози щирої любові;

І я прозрівати

Став потроху… Доглядаюсь –

Бодай не казати,

Кругом мене, де не гляну,

Не люди, а змії…

І засохли мої сльози,

Сльози молодії.ТРИ ЛІТА

Укороти, боже, молодого віку

Тому, хто не має талану любить.Мар'яна-черниця

І то лихо -

Попереду знати,

Що нам в світі зострінеться...

Хотілося б... Густенька каша,

Та каша, бачте, та не наша,

А наш несолений куліш —

Як знаєш, так його і їж.ПЕТРУСЬ