Kitabı oku: «Мій бос – ідіот», sayfa 5
Відчуття своєї недостатності
Одним із найпоширеніших стресових чинників на роботі є своєрідне відчуття недостатності. Якщо ви виконали дев’яносто сім робочих завдань протягом важкого тижня на роботі, а на вашому столі чекають ще три, то про які з них ви думаєте, повертаючись увечері в п’ятницю додому на машині?
Чи вітаєте ви себе за те, що зробили дев’яносто сім речей, чи переживаєте, що будете робити з іншими трьома, які зробити не встигли? Мабуть, як і більшість із нас, ви знаєте відповідь: оті три не зроблених, будуть зудіти у вашій голові всю вашу дорогу додому. Ви думатимете про них протягом вихідних. У гіршому разі ви витратите сорок вісім годин, щоб їх не робити. Дуже часто є причини, чому ви залишили саме ці завдання наостанок. Проте сам стрес часто виникає як наслідок відчуття того, що ми маємо занадто багато справ і занадто мало часу, щоб їх усі зробити. Нам бракує часу.
Не завжди буває так, що немає часу. Іноді ми просто не вміємо правильно розставити пріоритети, іноді стаємо маленькими невдахами, які ніяк не можуть спромогтися навести лад. А іноді висуваємо собі абсолютно нереалістичні вимоги.
Якщо вам не пощастило, ваш начальник засипає вас електронною поштою і в суботу, і в неділю, і до того ж перепрошує, що вас наперед не попередили, що свою електронну пошту ви мусите читати й на вихідних. Це справді не полегшує справи, бо й цифрові інструменти, звісно ж, можуть вставляти нам палки в колеса. Ми стали занадто легкодоступними. Французи першими заборонили начальникам надсилати електронні листи підлеглим у неробочий час. Подивимось, чи багато хто візьме з них приклад.
Навіть якщо нам і вистачає часу, ми можемо відчувати стрес, коли на нас тиснуть, висувають до нас завищені очікування та сурові вимоги до того, що нам і як робити. Тиск, вимоги й очікування породжують стрес і призводять до того, що ми відчуваємо себе пригніченими, не можемо діяти, не можемо спати й відчуваємо біль у всьому тілі. Іноді нам через це доводиться розбиратися зі своїм начальником.
Усі реагують на стрес по-різному
Наведена вище назва цього підрозділу – логічна. Проте, чи ви колись замислювалися, як різні люди поводяться під стресом? Серед усього іншого це може залежати і від наших кольорів. Кожен колір по-різному реагує на одну й ту саму подію, а людина може переживати події по-різному, залежно від обставин. Тут важливу роль може відігравати те, що ми відчували раніше, що робили і як почуваємося тепер. Якщо ми відпочили і нам добре, ми сприймаємо важкий тиждень на роботі як виклик-стимул. Проте, коли ми втомлені й пригнічені, то можемо ставитися до того ж тижня тільки як до жахливого й клопіткого.
Як стиль нашого спілкування – колір – впливає на стрес? Коротко кажучи, він нічого особливого не говорить про вашу стійкість до стресу. Однак ваш профіль спілкування може розповісти більше про те, що викликає у вас стрес і як ви, ймовірно, на нього реагуєте.
Ви знаєте, що викликає у вас відчуття стресу? Чи ви свідомі тих реакцій, які проявляєте до свого оточення, коли тиск стає занадто сильним? Більшість із нас не мають уявлення про власні моделі поведінки в умовах стресу. Які сигнали ми надсилаємо – це не перше, про що ми думаємо в таких ситуаціях, ми просто далі рухаємося проторованою нами дорогою.
Іноді найбільше стресу вам завдає… ваш начальник
У попередній главі ми говорили про кольори вашого начальника, але нам також потрібно подивитися на ваші кольори. Вони можуть вам підказати, чому ви іноді відчуваєте стрес. Крім того, коли ви зрозумієте, що є джерелом стресу для вас, завжди зможете поговорити про це з вашим начальником. Якщо ви розумієте, які стресові чинники для вас найбільш значущі, то зможете запобігти неприємним ситуаціям і не попасти в пазурі стресу. В такому разі можете заздалегідь сигналізувати, що щось іде не за планом. Якщо у вас хороший начальник, він вам допоможе. Якщо він – безпорадний, то цілком імовірно, що саме він є причиною вашого стресу. Деякі дослідження підтверджують, що вплив начальника на загальне самопочуття працівників є дуже великим. На моє особисте переконання, погане керування є причиною багатьох випадків вигорання.
Якщо ми подивимося на керування, то побачимо цікаві закономірності. Ваш безпосередній начальник впливає на ваш день. Якщо він позитивно впливає, ви відчуваєте себе вмотивованим, а якщо – негативно, то й ефект буде цілком протилежним.
Погане керування може серйозно вплинути на самопочуття працівників або на те, що ми називаємо психосоціальним середовищем на робочому місці. Якщо начальник дуже поганий, стрес може проявлятися в чисто фізичних реакціях.
Червоний стрес на межі температури кипіння
Якщо ваш переважний колір червоний, ось ті речі, що можуть викликати у вас стрес:
• не мати можливості брати участі в ухваленні рішень;
• не мати жодний викликів;
• не досягати взагалі жодних результатів;
• марнування часу і загальна неефективність;
• шаблонна та рутинна робота;
• не мати контролю;
• коли від вас постійно вимагають розмовляти тихіше.
Проблема зі стресом червоних особистостей полягає в тому, що він часто призводить до досить неприємної (читайте – вибухової) поведінки. Ви звинувачуєте в усьому інших.
Оскільки червоних часто оточує ціла купа ідіотів, їм легко швидко знайти цапа-відбувайла. І вони можуть вилити на когось добрячу порцію лайна, якщо щось пішло вкрай кепсько. Червоні дуже вимогливі до самих себе, тому вони мають високі очікування і від свого начальника. В умовах стресу вони можуть бути вкрай вибагливими й надзвичайно войовничими.
Якщо ви – червоні, то, мабуть, побоюєтеся, що вас можуть використовувати. Оскільки ви усвідомлюєте свої здібності й спроможності, вас непокоїть, коли хтось примушує вас робити багато зайвої роботи. Чому її не віддадуть комусь іншому?
Це справді трохи складно. Як червона особистість ви втрачаєте енергію навіть тоді, коли вам бракує викликів. Ви нудитесь. Стаєте пасивним, і настає момент, коли ви вважаєте, що робити вам більше немає чого. Ви можете потрапити в небезпечне становище, з якого буде важко вибратися.
Рутинна робота – виснажлива. Ви хочете рухатися далі, а не щодня займатися нудними дурницями, які вас зовсім не просувають. Не знаю, чи стосується це саме вас, але багато червоних неуважні до дрібниць і, мабуть, вони свідомі цього. Хтось інший нехай виконує нудні, рутинні завдання, бо червоні вважають, що вони краще сприймають цілісну, глобальну картину.
Якщо ви відчуваєте, що вам бракує повноважень для самостійної діяльності, можуть виникнути проблеми. Неможливість брати участь в ухваленні рішень – це справді болісно для більшості червоних особистостей. Вони вважають, що їхні ідеї – найкращі, а вони мають бути керівниками всього проєкту.
Бажання мати контроль над іншими можна розглядати як менш улесливу характеристику, але навіть це є одним з елементів шаблону поведінки червоних. Така потреба в контролі може бути дуже потужною. І річ не в тому, щоб контролювати факти чи деталі, бо з ними вони можуть впоратися у будь-якому разі. Це потреба контролювати людей довкола: що вони роблять, чого вони не роблять; як вони це роблять чи не роблять. Без такого почуття контролю червоні можуть бути дуже фрустровані. Недосягнення запланованих результатів для них також це дуже прикро. Так само, як і щоденна неефективність. Щодо комунікації, то найгірше, що ви можете зробити, це сказати червоному, щоб він заспокоївся чи знизив тон. Червона людина від цього тільки розлютиться.
Так само, якщо я скажу червоному вибуховому «пристрою», що йому варто розслабитися, зняти стрес і на мить… нічого робити, от тоді стрес – гарантований. Напевно, немає нічого страшнішого для такої людини, як бездіяльність; доки всі інші на вихідних намагаються відпочити, щоб набратися сил, червоні активно використовуватимуть вільний час і повернуться до роботи в понеділок, сповнені енергії від усього, що вони робили на вихідних.
Хороший керівник усе це розуміє. І він знає, які реакції це все може викликати. Поганий керівник буде роздратованим і діятиме супроти природи червоного, намагаючись заспокоїти його, внаслідок чого втратить усю свою енергію.
Стрес слід постійно контролювати – тобто тримати не більше за критичний рівень; як червоний ви дасте всім зрозуміти, якщо справи підуть шкереберть. У такому разі всі скуштують вашого поганого настрою. Не тільки ваш начальник.
Проте від цього є ліки. Ви можете уникнути деякого стресу й трохи полегшити свій стан. Окрім того, в деяких ситуаціях вам просто потрібно зосередитися, інколи також потрібно просто піти додому й фізично попрацювати. Ходіть у спортзал, записуйтесь на різні марафони. Зазвичай це допомагає, після цього стрес минає. Фізичні навантаження – найкращі для червоної особистості. Подумайте, чи вони можуть допомогти і вам.
Жовтий стрес високо в стратосфері
Якщо ваш колір – жовтий, то, можливо, оці стресові чинники видаватимуться вам більш знайомими:
• бути взагалі непоміченим;
• відсутність довіри з боку начальника;
• нудні та рутинні робочі завдання;
• ізоляція від групи;
• твердження, що сміятися на роботі – це несерйозно;
• причіпки за якісь дурниці;
• відкрита критика.
Більшість жовтих людей в умовах стресу іноді перетворюються на вередливих дітей. Звичайно, це, може, не про вас, але деякі справді можуть сильно докучати своєму оточенню, коли все йде не за їхнім планом. Деякі з них насправді захоплюються в такі моменти, тому ваші очі обов’язково повинні бути відкритими максимально широко. У гіршому разі такі люди захочуть привернути більше уваги, ніж зазвичай. Наявність надмірного Его означає, що вони не перестають вихвалятися, бо їм треба компенсувати своє нездужання. Можливо, у вас є такий колега на роботі.
Жовті особистості глибоко відчувають страх, що їх можуть усунути з групи, що вони можуть втратити симпатію свого оточення. Оскільки вони орієнтовані на стосунки, для них дуже важливо належати до «своєї зграї». Соціальне сприйняття є визначальним чинником, чи почуваються вони добре на своєму робочому місці. Вони засмучені, коли їх ігнорують чи просто не помічають. У таких ситуаціях жовті поводяться не так дипломатично. Вони хочуть відчувати себе важливими. Відсутність будь-кого, з ким можна поговорити, жовтій людині справді завдає стресу. Таким людям потрібен хоч хтось, кому можна розповідати свої історії й постійно контактувати з людьми.
Це означає, що багато жовтих активно прагнуть підвищеної уваги, якщо не під час звичайної розмови, то по телефону, через SMS чи Facebook. Коли на них ніхто не звертає увагу, вони відчувають себе перед усім світом нікчемами. Існує ризик, що в такі моменти вони споживатимуть останню молекулу кисню в кімнаті, говорячи на вдиху й перетягуючи на себе всю увагу на зустрічах і в стосунках з іншими людьми. Загнана у кут жовта особистість ставить себе в центр буквально всього і втягує у свої проблеми всіх.
Навіть простий скептицизм і песимізм їх дуже засмучує. Вони хочуть розважитися, отримувати тільки хороші новини і загалом нічим не перейматися. Якщо хтось починає висловлювати свою альтернативну – на думку жовтого – негативну позицію, це може стати справжньою неприємністю. Ні, гумор і жарти – важливі складники життя. Якщо на робочому місці вважається, що сміятися – це якось несерйозно, то жовтий почуватиметься дуже обмеженим.
Як і червоні, жовті вкрай негативно сприймають рутину та передбачувані робочі схеми «під наглядом». Це – обмежує. Здебільшого для жовтих наявність на роботі таких порядків – погана новина. Вони вважають себе вільними людьми, яким потрібно трішечки простору, щоб «розправити крила». Справжня суперсила жовтих – це спонтанність. Якщо ви – жовтий, і вам здається, що оточення починає вас «придушувати», ви будете до всіх навколо ставитися холодно й негативно.
Навіть якщо ви як жовта особистість не боїтеся конфліктів або принаймні не сахаєтеся від них, як це роблять зелені, ви не любите безперервних конфронтацій. Вони порушують гармонію й шкодять стосункам. Вас легко можуть заполонити думки, що вас ніхто не любить, а це завдаватиме вашій продуктивності шкоди.
Для начальника працювати з виразно жовтою людиною може стати справжнім викликом. Якщо у вас хороший начальник, він знатиме, що жовті люблять привертати увагу й занадто багато говорити – особливо в умовах стресу. Оптимізм, що зростає до неймовірних розмірів, не завжди є тим, що потрібно компанії. Проте розумний начальник також усвідомлює, що немає сенсу просити жовтого підлеглого помовчати. Це означало б перекрити йому кисень. Завдання полягає в тому, щоб від таких життєрадісних і сповнених ідей працівників взяти якомога більше. А для цього потрібне терпіння й уважність до них.
Іноді доводиться самостійно взяти під контроль і свій власний стрес. Якщо ви – жовтий, то розірвіть шаблон. Зробіть щось веселе. Будь-що. Організуйте будь-яку діяльність на роботі, сплануйте щось у свій післяробочий час. Зустрічайтеся та спілкуйтеся з людьми, відпочивайте, смійтеся, грайте та жартуйте. Чим більше й частіше ви перебуваєте в оточенні інших людей, тим краще й веселіше почуватиметеся. Після такого відпочинку ви працюватимете набагато краще.
Зелений стрес – глибоко на дні прірви
У стресових ситуаціях зелені поводяться зовсім інакше, ніж інші люди. Можливо, вам видадуться знайомими кілька пунктів із поданого нижче переліку, якщо ви – зелена особистість:
• загальне відчуття незахищеності;
• незавершені завдання на роботі;
• занадто багато людей надто близько до вас;
• постійні та немотивовані зміни;
• вочевидь – конфлікти;
• вимушене перебування в центрі уваги;
• будь-яка форма критики – особливо публічна.
Усе це змушує зелених почуватися жаливо. Деяких – більшою мірою, деяких – меншою. Основна проблема в тому, що стресовий стан зелених не завжди можна побачити зовні. Зелені в принципі приховують свої емоції. Вони стають іще більш відстороненими, мова їхнього тіла стає жорсткою й економною, вони навіть можуть виявляти повну емоційну байдужість. Зелені можуть стати холодними та відлюдкуватими навіть до тих людей, до яких прихильно ставилися. Їм це зовсім не подобається, але ми тут говоримо про стрес.
Це робить зелених ще невпевненішими, бо вони дуже бояться припуститися будь-якої помилки. Це стосується як роботи, так і ситуацій вдома. Крім того, вони беруть на себе провину за ситуацію і справді можуть зациклюватися на тому, що, мовляв, «я такий дурний!».
Багато зелених стають упертими, наче віслюки, і провокують оточення тим, що наполегливо відмовляються бодай щось змінити. Навіть якщо зелена людина бачить, що щось не працює, вона все одно відмовляється діяти. Це може бути дуже дивним, але впертість може взяти зелених у свої цупкі обійми і зробити їх неспроможними до будь-яких дій.
Зелені бояться втратити свою стабільність і захищеність. У принципі знати чіткі рамки й могти їх дотримуватися для зелених – життєва потреба. Вони зрідка цінують зміни – а тим більш якісь раптові. Насправді все, що відбувається несподівано, породжує для них великий стрес. Звучить знайомо?
Однак найбільші стреси викликають конфлікти. Якщо ви – зелений, вам скрізь ввижаються потенційні суперечки. Найменша незгода може призвести до конфлікту. Десятисекундної сутички щодо того, який тип кави найкращий, досить для вас як для зеленої особистості, щоб переглянути стосунки з людиною. Поганий погляд або неуважний коментар, що кинуті мимохідь, можуть різко змінити вашу думку про людину.
Добре, коли всі з усім завжди згодні. Але оскільки це – нездійсненна утопія, зелені прагнуть функціонувати в тій групі, у якій всі згодні хоча б із тим, що проблеми слід замітати під килим. Якщо в колективі є людина, яка постійно порушує складні питання й проблеми, зелені почнуть їх поступово виживати. Бо хто хоче працювати з таким скандалістом?
Якщо почуття безпеки зелених буде порушено, вони втрачають енергію. Коли начальник вносить зміни до складу команди, він повністю порушує їхній упорядкований світ. А призначення до «неправильної» команди, тобто до такої, де є люди, які зеленим чомусь не подобаються, безсумнівно, збудить їхні емоції. Під поверхнею, звичайно, бо їх прояв мало коли можна побачити ззовні.
Чи справляється ваш начальник із цим? Чи він розгледів вашу вроджену лояльність, чи бачить тільки пасивний опір? Розумні начальники мають природне відчуття, як зарадити таким ситуаціям. Вони знають, що їм треба слухати зелених, інакше ті будуть відсторонюватися, ставати впертими й непохитними.
А це не віщує нічого доброго.
Утім, хороша новина в тому, що навіть цій ситуації ви можете зарадити. Попросіть свого начальника бодай тимчасово знизити його вимоги. Приділіть трохи часу відпочинку – роботі в саду, сну або чомусь іншому, що вас розслаблює. Ви можете спланувати тихі вихідні, без якоїсь особливої діяльності, або взяти хорошу книжку улюбленого автора, яку зможете прочитати за два дні. Вам справді не слід напружувати себе якоюсь діяльністю. Якщо ви не перепочинете, то постраждає ваше повсякденне життя. Принаймні допоки не вщухне ваш стрес, бо тільки після цього ви знову станете собою.
Синій стрес – близько до абсолютної нульової температури (–273,15 °C)
Ви думали, що сині – непохитні, хіба ні? Ці люди зі своїми практично постійними кам’яними обличчями, наче статуї на острові Пасхи, чи може щось вивести їх із рівноваги? Може. Якщо ви самі в основному сині, в контексті стресу вам видаватимуться релевантними такі ситуації:
• кли ставлять під сумнів вашу експертність, особливо в тому, на чому ви добре знаєтеся;
• спонтанні, тобто необдумані рішення начальника;
• будь-які види ризикованої чи азартної поведінки;
• постійні незаплановані зміни в колективі;
• дурні помилки, що їх припускаються інші;
• кли вас обзивають схибленим на бюрократії, хоча ви просто пояснюєте, як слід діяти за правилами;
• дуже емоційні люди, які говорять про приватні речі.
Що відбувається, коли ви як синя людина переживаєте стрес? Найпростіша відповідь – ви стаєте ще синішим. Ви можете стати надмірно песимістичним. О так, настає цілковитий морок – непроглядна темрява, ви можете навіть впасти в депресію. У таких випадках часто настає байдужість, і ви можете відчувати, що вас більше ніщо не цікавить. Армагедон навис над вами, і нікому немає порятунку.
Буває і так, що ви стаєте нестерпно скрупульозним. Ставите процес на режим ручного гальма, бо відтепер справді не маєте часу на дурні помилки. Люди довкола вимушені рахуватися з вашою всеосяжною критикою. Ви вказуєте на найменшу помилку, яку помічаєте. Іншим можете видаватися чванливим всезнайкою.
Сині ненавидять критику своєї роботи. Оскільки вони особливо цінують якість, то їх просто розлючує, коли хтось припускає, що зроблене ними не відповідає вимогам. Або що вони в чомусь помиляються. У таких випадках може проявлятися низка цікавих механізмів захисту. Якщо ви – синій, то загальна бездумність і спалахи емоцій – це не про вас. Такі речі важко контролювати, тому вони тільки провокують стрес. Дуже часто ви просто не розумієте, що відбувається. Раціональне мислення, зрештою, не пояснює емоційності.
Ви можете прийняти логічні та продумані аргументи, але якщо зміни відбуваються зовсім несподівано й порушують ваш графік, вони взагалі не вітаються. Ви блокуєте себе, і не хочете брати у цьому участь.
Ризик – це зло, до якого ви ставитесь, звісно, з підозрою. Навіть якщо ви зможете прорахувати, до чого веде нове мислення, ви сприймаєте це як ризик. І ось тоді й виникає стрес, бо ви втрачаєте контроль над ситуацією, і це само собою є найризикованішим.
Це саме стосується будь-якої іншої форми непередбачуваності. Однак не слід плутати з небажанням зелених змінюватися – це більше стосується потреби в контролі. Йдеться про ситуації, коли зелені не знають і не розуміють, що відбувається. Завжди краще бути поінформованим про ситуацію, тримати її під контролем. Як зелена особистість ви просто хочете бути достатньо добре підготовленим. Можливо, якби нова пропозиція керівництва була наперед додана до річного робочого плану, все було б гаразд.
Ще одне джерело сильної фрустрації для синіх – це люди, які порушують правила та приписи. Оскільки ви самі навіть не мрієте порушити якесь правило, такі дії з боку інших часто породжують серйозні суперечки. На людей, які порушують правила, не можна просто так заплющити очі, тож ви можете витратити більше часу на контроль за діями інших, ніж на те, щоб виконувати свою роботу.
Якщо ваше начальство спостережливе, то воно розумітиме, як ви дієте в таких ситуаціях. Йому треба усвідомлювати, що в умовах стресу ваше негативне ставлення може перетворитися на відкритий песимізм.
Погані начальники просто стають над шиєю синіх і починають їх підганяти. Кажуть «думайте позитивно!». «Зробіть так, щоб ситуація вам сподобалася». Брр! Це – аж ніяк не розумне керування. Сподіватимемося, що ваш начальник трохи розумніший, ніж оцей з мого прикладу.
Що вам по-справжньому потрібно, так це повне усамітнення, яке дасть вам час і простір для роздумів. Якщо ви хочете проаналізувати конкретну ситуацію і зрозуміти, як усе поєднується, вам потрібен час. Попросіть трохи більше простору, врешті-решт ви повернетесь до свого нормального ритму, до свого фонового педантичного стилю. Але якщо ви застрягнете в мороку сумнівів, вам, мабуть, доведеться попросити про конкретнішу допомогу. Призначте зустріч зі своїм начальником й обговоріть із ним список потенційних і продуманих кроків, що їх можна вжити, щоб позбутися проблеми.
