«Faust» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 20

Не може дурень зрозуміть,

Що щастя треба заслужить,

Хоч камінь мудрих він добуде,

Без мудрого той камінь буде.

Як хочеш благ, то будь благим в душі,

Як хочеш втіх - то кров буйну втиши,

Як прагнеш вин - до виноток берися,

Як ждеш судес - то вірою вкріпися.

Не радує мене тих знань скарбниця,

Що я збирав на протязі років...

Я ніби й ріс - а добре придивитися,

То духом я ні крихти не зміцнів;

Не став я ні на волос вищий,

До безконечного не ближчий.

Клену ж я все, що нас тримає

В тенетах марев і оман,

Клену я все, що нам скрашає

Життя земного тужний бран!

Прокльон бучному гордуванню,

Що дух ним сам себе п'янить,

Прокльон людському сліпуванню,

Що нас обманює щомить!

Прокльон вам, мрії славалюбні,

Бажання ввічнити ім'я,

Прокльон вам, пута злудні, згубні -

Робота, влада і сім'я!

Прокляття золоту, мамоні,

Що завдає нам тьму турбот,

Або колише нас на лоні

Розкошолюбних насолод!

Я шлю прокльон любові щирій,

Смачному соку виногрон,

Я шлю прокльон надії, вірі,

Й терпінню надто шлю прокльон!

Шкода мені у шати ті вбиратись,

Турбот життя й на них лежить печать,

Я застарий, щоб тільки гратись,

Замолодий, щоб світу не бажать!

Таж нам відоме людське глузування

З високого всьОго,

З того, що в ньому не тямлять нічого;

Осміюють вони прекрасне все.

Блаженний той, хто ще надію має,

На світ зірнуть із цього моря тьми,

Бо треба нам, чого не знаєм ми,

Що знаємо - з того пуття немає.

Не размышляй о том, что рок судил;

Жизнь – долг наш, знай, - хотя б лишь миг то был.

Свободы ради дым идет столбом,

А попросту дерется раб с рабом.

Да, вот вам свойство вечное вещей!

Сознаться в этом мы должны без чванства:

Природному – вселенной мало всей,

Искусственное ж требует закрытого пространства.