«Шестерка воронов» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 9
— Захисти Вілана від проблем, — звернувся Бреккер до Джаспера, розпустивши збори.
— Чому я?
— Бо тобі не пощастило й ти потрапив мені на очі, а мені не потрібні жодні випадкові примирення сина й батька, поки ми не відпливемо звідси.
— Лише Ніна й Матаяс розмовляють фієрданською.
— Я теж, — запротестував Вілан.
— Шкільною фієрданською, чи не так? Готовий закластися, ти так само говориш фієрданською, як я лосячою.
— Що ж, пощастило, бо лосяча — твоя рідна мова, — буркнув Вілан.
— Як найлегше вкрасти гаманець?
— Притиснути ножа до горла, — запропонувала Інеж.
— Прикласти револьвера до спини, — відповів Джаспер.
— Підлити отруту в горлятко, — порадила Ніна.
— Ви всі просто жахливі люди, — сказав Матаяс.
Каз закотив очі.
— Найлегший спосіб украсти гаманець — сказати недотепі, що ти збираєшся вкрасти його годинник.
— Битимемо туди, куди простак недопетра дивився.
— До якого Петра? — поцікавився Вілан.
Джаспер вибухнув реготом:
— Ой святі, ти просто диво якесь.
— Чому ти покинув батьків будинок? — запитав Джаспер.
— Настав час, — напружено відізвався Вілан.
— Ти хто? Ідеаліст? Романтик? Революціонер?
— Ідіот? —підказала Ніна.
— Може, я маю щось сказати, — жалібно затягнув Вілан. — Я ж сиджу тут, серед вас.
Каз вигнув брову.
— Тебе колись обкрадали, Вілане?
— Я... навіть не знаю.
— Тобі товкли пику в підворіттях?
— Ні.
— Може, тебе підвішували за бильця моста так, щоб голова була під водою?
Вілан змигнув:
— Ні, але...
— То, мабуть, тебе били, аж поки ти не зможеш ходити?
— Ні.
— Тоді чому ти думаєш, що маєш право голосу?
Матаяс подивився вгору, на блідого демона з руками в чорних рукавичках. Інші називали його Казом. Чи виведе він Матаяса з цього нічного жахіття, а чи потягне за собою в нове пекло?
— Просто довірся мені, Ніно.
— Я б не довірила тобі зав'язати свої черевики, бо ти вкрадеш шнурки, Казе.
— Тобі відомо, що я можу поворушити пальцем — і ти намочиш штанці?
— Полегше, Серцетлумачнице. Це мої улюблені штани.
Натовп продовжував свистіти, поки охоронці прибирали з арени рештки арештанта. Тонесенькі цівки диму все ще звивалися над його знищенною плоттю.
— Чому вони обурюються? - поцікавилася Ніна. — Хіба вони тут не заради цього?
— Вони прагнуть бійки, - пояснив Каз. — Хотіли, щоб він протримався довше.
— Це жахливо.
Бреккер здригнув плечима.
— Єдине, що справді жахливо, що ця ідея спершу не спала на думку мені.