Kitabı oku: «Minne, або Пам’ять по-шведськи. Методика знаменитого тренера з розвитку пам’яті», sayfa 3

Природна суперпам’ять

Усі ми, напевне, зустрічали або знаємо людей, що мають хорошу пам’ять. Їм диктують номер телефону, вони його запам’ятовують і в майбутньому, коли захочуть, не розшукуючи його в контактах і не записуючи номер на папірці, можуть набрати абонента. Часто ці люди мають різні види хорошої пам’яті. Хтось добре пам’ятає тільки імена й прізвища, хтось – номери телефонів, а інші – просто неймовірно ерудовані. Їх просять назвати номер телефону, історичну дату або ще якийсь факт, і вони, раз! – і відповідають. Це вражає й справді дещо дратує. Чому для них це так легко?

Як професіонал у царині пам’яті, я давно звик запитувати: як їм це вдається. Зазвичай відповідь така: «Я не знаю, просто пам’ятаю це». Якщо поставити ширше запитання: «Що ж відбувається у вашому мозку, коли я називаю номер телефону, наприклад, 0734-320010?», то можна почути цікаві пояснення. Люди раптом починають говорити: «так, я думаю в кольорах», «я сприймаю цифри як різні звуки високих і низьких тонів» або: «я бачу їх як пейзаж». Чисто професійно я одразу розумію, що у них природна суперпам’ять. Таких людей можна тільки привітати, і навіть ті, котрі мають натреновану суперпам’ять, їм заздрять. Вони від природи здатні робити те, чого ми досягаємо наполегливими тренуваннями.

Коли застосовують активні технології пам’яті, людина прагне в процесі запам’ятовування увімкнути максимально більшу частину головного мозку. Вважається, що його ліва півкуля відповідає за логіку, сприйняття деталей, мови й хотіла б навести у всьому порядок, а права – хоче бачити загальну картину, думати в кольорі, зображенні та звуці. Абсолютно ясно, що людина з природною суперпам’яттю залучає більше відділів мозку й автоматично приєднує відчуття.

Ліва півкуля детально сприймає числа і впорядковує їх, тоді як права півкуля переглядає інформацію в кольорі, звуці або як пейзаж, що розгортається перед очима. У результаті отримуємо просту й логічну картину, яку набагато простіше запам’ятати, ніж десять холодних чисел, які бачить більшість людей просто як послідовність цифр.

Ці люди автоматично застосовують активну пам’ять, часто не усвідомлюючи цього. Вони не замислюються, як це відбувається, ймовірно тому, що усвідомили свій дар у дуже юному віці й не підозрювали, що інші люди його не мають. Ніхто не спромігся їх ретельно розпитати, як вони це роблять. Коли я говорю про вік, я маю на увазі дошкільні роки.

Моя теорія полягає в тому, що чим раніше дітей навчать активних методів пам’яті й навчання, тим кращим буде результат. Люди з природною суперпам’яттю – мій доказ. Крім того, саме з цієї причини я хочу працювати з дітьми. Якщо рано навчити думати правильно, то у їх розпорядженні для тренувань буде все життя – причому безплатно! Крім того, це набагато складніше педагогічне завдання – навчити п’ятирічну дитину всього, що може дорослий, а непрості завдання викликають у мене особистий інтерес. Хоча точніше було б сказати, що ці люди нічого не вчилися. Просто в ранньому віці вони зрозуміли таке: якщо міркувати певним чином, то запам’ятати інформацію стає набагато простіше.

Немовлята і діти протягом перших років життя використовують свої відчуття, щоб розпізнати все навколо, навчитися інтерпретувати й розуміти світ. Тому вони хочуть доторкнутися і відчути все, що трапляється на їхньому шляху. Їхній мозок одразу ж береться за створення асоціацій і зв’язків. Оскільки вони користуються тільки відчуттями, вся інформація від зовнішнього світу складається зі звуків, зображень, запахів, тактильних контактів і смаків. Через враження й асоціації, які вони створюють, формується їх Я.

Діти навчаються за допомогою повторення. Батьки, які в одинадцяте підіймають скинутий кухоль із підлоги, – у розпалі процесу навчання дитини. Дитячий мозок хоче знати, що відбувається, що це за звуки, як усі навколо реагують, та й взагалі все найцікавіше. На жаль, більшість батьків реагують рефлекторно й часто повторюють дітям, щоб ті дали їм спокій. Зазвичай – твердо, голосно і чітко.

Замість цього варто пояснити, як «працюють» речі, що можна і що не можна робити. Найкраще було б просто кинути щось на підлогу, щоб дитина про все дізнавалася набагато швидше і під контролем. І добре було б зробити це у грі. Проте таких батьків, на жаль, дуже мало. У будь-якому разі я не можу втриматися, щоб не закликати виявляти трохи більше терпіння й поваги до дітей. Повторення є одним із ключових компонентів запам’ятовування, і ми ще побачимо це.

Мірою того як немовля росте, воно все краще усвідомлює навколишнє середовище. Дитина починає спілкуватися за допомогою мови й збирає інформацію, ставлячи запитання. Вона намагається робити висновки: якщо іграшка падає, то і тарілка падає, і чашка, і все, що я кидав, просто падає, а дорослі кожен раз однаково зляться. Більшості людей знайомий вік, коли діти питають про все! Навіть у самому слові «чому» вони сумніваються. «Чому все падає?», «Чому небо блакитне?», «Чому я бачу себе в дзеркалі?», «Чому ти живеш?» Однак діти змінюються. Мозок дитини стає «ледачим». Ця лінь повністю сформується в зрілому віці, і людина перестає цікавитися.

У цьому один із сенсів вислову, що ми зазвичай вживаємо: «перестав бути дитиною». Ми вже не так багато граємося, ми менше фантазуємо й мало чим цікавимося. Ми віримо – станеться ось те і те, і припускаємо, що знаємо більшу частину нам потрібного. Крім того, мірою дорослішання ми втрачаємо здатність підвищити природну суперпам’ять.

Тому стає очевидним, що потрібно більше вкладати в навчання дітей. Моя стратегія й ідея в тому, щоб якомога раніше пояснити дитині про існування активної пам’яті. Так, уже у віці трьох-чотирьох років, і тоді дитина обере той спосіб мислення, що буде з нею протягом усього життя, і насамперед – у шкільні роки. Вони можуть стати роками безплатного навчання активним методам пам’яті.

Саме з цієї причини я розробив гру «Зогай – новий спосіб мислення». У цю гру можна грати в будь-якому віці або, як я зазвичай кажу, всім людям від чотирьох до 124 років – стільки років нині найстарішій людині на планеті. Метою гри було навчити п’ятирічну дитину всього, що є в цій книзі. Я вибрав для проби мою дочку та її двоюрідну сестру, і наш успіх перевершив усі очікування. Потім я збільшив тестову групу, ввівши в неї дітей друзів, і отримав ті самі результати. Моє довгострокове завдання полягає в тому, щоб усе більше людей розвивали природну суперпам’ять саме тепер, коли я знаю її секрет.

Ви можете знайти інформацію про гру на www.zogaj.se.

Що добре для мозку?

Мозок витрачає близько 20% добового споживання енергії людини. Це дуже багато, якщо подумати, що згусток вагою 1,4 кілограма становить тільки близько 2% ваги тіла! Цілком зрозуміло, що цей маленький процесор має бути в найкращому стані. Особливо, якщо ви тренуєтеся або ж берете участь у змаганнях вищої ліги, як це роблю я.

Чим більше ви тренуватимете свою пам’ять, тим швидше зрозумієте, як важливо дбати про мозок і тіло. Велика перевага, але й недолік мозку – величезний надлишок потужності. Тому дуже часто нам здається, що ми нормально функціонуємо, навіть якщо насправді діємо тільки на половинній швидкості або навіть менше. Володіючи активованою пам’яттю, можна випробувати себе й отримати абсолютно чітку відповідь, що ви занадто легковажно ставитеся до потреб вашого мозку. Це неймовірно цінна інформація! Не більш дивовижна, ніж обізнаність олімпійця про втому своїх м’язів.