«Мера моря. Пассажи памяти» kitabından alıntılar, sayfa 2

Легкість, еге ж. Я подорожую з ручним багажем (висловлюючись летовищним жаргоном), мої пожитки займають небагато місця. Плащ - мій намет, книжки - мій перовіант. Пляшка води, зубна щітка, олівці, папір. Циганське життя змалечку привчило мене до обмежень. І старанного поводження з тим малим, що маєш. Бережися втрат. Шаль послужить тобі окрасою, захистом и парасолею. Надавай перевагу тому, що вміщається в долоню, що не жмакається, має полівалентні якості. В цілому ти сама собі дім. У дорозі чи просто. Прихисток ти надаєш собі сама.

У нее был гениальный дар - умение отвлекаться.

Під час їзди багато-що стає байдужим. Причини, наміри, весь цей цирк емоцій. Я їхала без ентузіазму, чи радше: заглиблена у споглядання краєвиду. Світ складався з фрагментів. Незрозуміло, чего йому треба від мене, а чого від світу хочу я.