Kitabı oku: «Грицева шкільна наука», sayfa 4

— Ну, а чого тебе там у школi навчили? — спитав батько, коли Гриць у полуднє вернув додому.

— Вцились-мося «а баба галамага», — вiдповiв Гриць.

— А ти вмiв? — запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна наука.

— Тазе вмiв, — вiдповiв Гриць.

— Ну, так менi справуйся! — заохотив отець. — Як тут у селi вивчишся, то пiдеш до мiста до бiльшої школи, а вiдтак вийдеш на попа. Жiнко, а дай-но йому що їсти.

— Ба, — вiдповiв Гриць.

IV

Минув якраз рiк пiсля того важного дня. Блискучi надiї батька на Грицеву будущину давно розвiялись. Професор просто сказав йому, що Гриць «туман вiсiмнадцятий», що лiпше зробить, коли вiдбере його додому i назад заставить гуси пасти. I справдi, по роцi шкiльної науки Гриць вертав додому якраз такий мудрий, яким був перед роком. Вправдi, «а баба галамага» вiн вивчив докладно напамять, i не раз навiть у снi з уст його вилiтало се дивовижне слово, що становило немов перший порiг усякої мудростi, якого йому не судилося переступити. Але далi поза те слово Гриць у науцi не поступив. Букви якось мiшалися перед його очима, i вiн нiколи не мiг спiзнати їх з лиця, котре ш, а котре т, котре «люде», а котре «мислiте»⁶. Про читання вже нiщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливостi, чи в кепськiм навчаннi професора, сього не знати; то тiльки певно, що, крiм Гриця, таких «туманiв вісімнадцятих» мiж тогорiчними школярами було 18 на ЗО, i всi вони пiд час того шкiльного року робили собi блискучi надiї, як то буде гарно, як вони увiльняться вiд щоденних рiзок, позаушникiв, штурханцiв, «пац» та «попiдволосникiв» i як покажуться знов у повнiм блиску своєї поваги на пасовищi.

А вже хто як хто, а Гриць запевне найбiльше i найчастiше думав про се. Проклятий буквар, що його вiн за час цiлорiчної натуги над науковими питаннями пошарпав i пофалатав⁷ трохи не на сiчку, прокляте «а баба галамага» i проклятi професорськi причинки та заохоти до науки так надоїли йому, що вiн аж вихуд та поблiд i ходив увесь час, мов сновида. Накiнець змилувався бог i послав мiсяць липень, i змилувався батько та сказав одного ранку:

— Грицю!

— Га? — сказав Гриць.

— Вiднинi вже не пiдеш до школи.

— Ба, — сказав Гриць.

— Здiйми чоботи, капелюх i ремiнь, треба сховати про недiлю, а ти запережися личком, вiзьми лупку⁸ на голову та жени гуси пасти.