«Сповідь» kitabından alıntılar, sayfa 8
Бережись, одначе, скверни, душе моя, ти, що перебуваєш під покровом Бога батьків наших, хвали гідного і звеличуваного в усі віки; бережись скверни.
О, ворожа дружбо, невловима розпуста розуму, прагнення шкодити на сміх і в забаву! Прагнення чужих збитків без гонитви за власною вигодою, без усякої жадоби помститись, а просто тому, що кажуть: "ходімо, зробимо", й соромно не бути безсоромним.
Почуй, Господи, молитву мою, нехай не ослабне душа моя під рукою Твоєю, нехай не ослабну я, засвідчуючи перед Тобою милосердя Твоє, відірвавши мене від усіх злих шляхів моїх; стань для мене солодшим від усіх спокус, які вабили мене; нехай полюблю Тебе всіма силами, припаду до руки Твоєї всім серцем своїм; позбав мене всякої спокуси до кінця днів моїх.
Ніхто нічого не робить добре, якщо це супроти волі, навіть якщо людина робить щось добре.
Забави дорослих називаються справою, у дітей вони також справа, але дорослі за них карають, і ніхто не жаліє ні дітей, ні дорослих.
Лихо гріхам людським. І людина говорить це, і Ти жалієш її, бо Ти створив її, але гріха в ній не створив.
І все-таки дозволь мені говорити перед Тобою, Милосердний, мені, "пороху і попелу". Дозволь усе-таки говорити: до милосердя Твого, не до людини, яка осміє мене, звертаюсь я.
Мене не було б, Боже мій, узагалі мене не було б, якби Ти не був у мені. Ні, точніше: мене не було б, якби не був я в Тобі, від Якого все, через Якого все, в Якому все.
...я успокаиваюсь осуждением злых путей своих, дабы возлюбить благие пути Твои.
Ты повелел ведь - и так и есть - чтобы всякая неупорядоченная душа сама в себе несла свое наказание.
