«Faust» kitabından alıntılar, sayfa 19

Цените время: дни уходят невозвратно!

Ступай, чудак, про гений свой трубя!

Чтоб сталось с важностью твоей бахвальской,

Когда б ты знал: нет мысли маломальской,

Которой бы не знали до тебя!

Ты кто?

Часть силы той, что без числа

Творит добро, всему желая зла.

Хорош по вечерам уют домашний!

Мир духов рядом, дверь не на запоре,

Но сам ты слеп, и все в тебе мертво,

Умойся в утренней заре, как в море,

Очнись, вот этот мир, войди в него.

Лишь тот достоин жизни и свободы,

Кто каждый день за них идет на бой!

Всю жизнь в борьбе суровой, непрерывной

Дитя, и муж, и старец пусть ведет.

Як гарно тут, як вільно тут!

Десь там, внизу, химерний люд;

Вони там скніють, не живуть,

Хоча й життям те скніння звуть

Не може дурень зрозуміть,

Що щастя треба заслужить,

Хоч камінь мудрих він добуде,

Без мудрого той камінь буде.

Як хочеш благ, то будь благим в душі,

Як хочеш втіх - то кров буйну втиши,

Як прагнеш вин - до виноток берися,

Як ждеш судес - то вірою вкріпися.

Не радує мене тих знань скарбниця,

Що я збирав на протязі років...

Я ніби й ріс - а добре придивитися,

То духом я ні крихти не зміцнів;

Не став я ні на волос вищий,

До безконечного не ближчий.