Kitabı oku: «Одержима », sayfa 5
сам князь темноти, радощі від того,
що на мені не важить кров Месії,
що він її за мене не пролив
ані краплини.
Старий.
Як могло те статись?
Міріам.
Ненависть врятувала від гріха.
Старий.
Кого ж ненавидиш?
Міріам.
Всіх вас, себе і світ.
Старий.
За тебе теж пролита кров, та дармо,
бо ти не прийняла святого дару.
Міріам.
Непримітно підходить слуга синедріону і з ним римський преторіанець8.
Слуга.
Про що говорите?
Старий (заминаючись).
Це, бачиш…
Міріам.
Про Меcію!
Старий.
Зовсім ми не про теє розмовляли.
Преторіанець.
А хто ж то, дівчино, отой Месія?
Поки преторіанець і слуга слухають Міріам, старий галілеянии ховається між людьми.
Міріам.
А той, що ви недавно розп’яли,
ви знаєте, він цар був іудейський.
Тепер він знов по всій країні піде,
бо він воскрес, воскрес у новій славі!
Нехай там стережуться цар, і цезар,
і весь синедріон, пекельна рада!
Преторіанець (хапає її за руки, киває на слугу).
А дай шнурка, ми спутаємо кізку,
щоб не брикала дуже.
Міріам.
Що? в’язати?
(Зручно нахиляється, бере камінь і пускає в голову слузі).
Хоч одного, та все ж покарбувала!
Її знов хапають за руки, скручують і в’яжуть. Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в’язати Міріам.
Міріам.
Хотіла б я всю вашу кров пролити,
віддячити за жертву!
Преторіанець.
Що ж та жертва,
коли ви кажете, що він воскрес?
Міріам.
Так що ж? Хіба минає все минуле?
Він пережив три вічності в три ночі,
прийняв три смерті. Чи тепер, воскресши,
забуде він страждання, зраду, смерть?
Простити може, а забути – ні!
О, будьте прокляті!
Слуга.
Хто?
Міріам.
Всі ви! Цезар,
синедріон, і цар, і весь народ!
Тим часом на майдані гурти потайних прихильників Месії зникли, а надбігла юрба іудеїв, фарисеїв та саддукеїв9, почувши гомін на майдані.
Слуга (кричить до народу).
Гей, слухайте, вона нас проклинає!
Голоси з юрби
Що? Що тут? Хто ся жінка? Що їй треба?
За що її зв’язали? Зрада? Змова?
Міріам.
Я проклинаю вас прокльоном крові!
Слуга.
Що суджено кленучому?
Голоси в юрбі
Каміння.
Люди набирають каміння і з диким ревом кидають на Міріам.
Міріам.
Месіє! коли ти пролив за мене…
хоч краплю крові дарма… я тепер
за тебе віддаю… життя… і кров…
і душу… все даремне!… Не за щастя…
не за небесне царство… ні… з любові!
(Падає під градом каміння).
18.01.1901
