Kitabı oku: «Вибрані поезії», sayfa 2

IV

 
Моя люба любовнице!
Підійми моєї творчості дух,
положи у мої груди сонце
заголи свої перса на мить!
 
 
Слухай —
шумує!
Слухай —
гримить!
Повінь прорвала греблю
біля млина.
Цілуй скаженіше!
На божевілля!
(На божевілля!)…
…За шелюгою
в заснулий вечір
пливе весна.
 
 
За нею вітер,
за нею гуси —
увесь вирій.
Коханко люба!
У тьмяній тузі
умру!
 
 
Моя люба любовнице!
Підійми моєї творчості дух,
положи у мої груди сонце,
заголи свої перса на мить!
 

КАТЕРИНКА

 
За вікном зелена.
Зелена? Дивно!
Падають, падають
Крашенки з неба,
З неба голубого
в сонячний день
            катеринка грає,
            грає-виграває…
            а розпука вулична
            — де?
А далеко потяги і гудки,
а на думці качка в осоці,
я підстрелив качку в осоці,
каченята плакали в осоці.
А медова молодість
одійшла
за темнії обрії в тумани.
                  …Почекай-но, що це з димарем?
                  Зачепився місяць за димар?
                  І неначе бачимо золоту ріку.
                  Ай було та й буде ще на віку.
Катеринка грає,
грає-виграває,
а розпука вулична
— де?..
 

НА ПОЗИЦІЇ

 
Які простори
                       — Буревій!
Іде із лісу
                       — Буревій!
І сосни на узліссі стогнуть.
Рішуча ніч — і буде морок,
і упаде на груди стріл,
і відгукнуться Трансільванські гори.
Шляхи в тривозі (без шляхів).
А тут — потоки, бук,
потоки, бук,
бук!
— Так монотонно із-за дроту
…прокинувсь вартовий.
…Які простори
                      — Буревій!
Іде із лісу
                      — Буревій!
І сосни на узліссі стогнуть.
Рішуча ніч — і буде морок,
і упаде на груди стріл,
і відгукнуться Трансільванські гори.