«Вічник» kitabından alıntılar, sayfa 5
Вік наш короткий - зблисне і згасне. І на тій дорозі більше горбів, ніж ровені. Більше горя приймеш, ніж радости.
Люблячі серця відшуковують одне в одному свою подібність, любов є не що інше, як спілка розділених часток єдиної колись істоти.
Навчися і вмій чекати. І тоді переможеш усе. Навіть, якщо вже нічого чекати доброго, все одно - чекай. І коли нічого вже не можеш робити, не просто сиди і лежи, а чекай. І навіть, коли відходиш, - чекай. Чекай до прощального віддиху.
Від рівного дерева рівна і тінь
Немає в нас серед людей ні ворогів, ні друзів, але кожен з них - малий чи великий учитель, що, як придорожній стовп, направляє твій поступ
Мирослав Дочинець «Вічник»
Нащо воскрешати жахи для когось, коли я й сам хотів би їх забути
Ті очі пірнули мені в серце і я поніс їх із собою
Якщо вибирати лише корисне, то життя буде пісним
І не суди людей. Душа людська дуже крихка
Бо добрим я роблю добро і недобрим теж роблю добро. Щирим я вірний і нещирим теж вірний. Бо я виховую не їх, а себе.
