«Вічник» kitabından alıntılar, sayfa 6
І пам'ятай: де б ти не був, ти – дома. Се дуже важне: скрізь чути себе, як дома
Кедь утікаєш від свого хреста, він тебе роздавить
Ліпше своє лико, ніж чужий ремінь
“Ми ще не знали, як жити, а вже мусили вчитися вмирати
Доки ми пам'ятаємо, доки нас пам'ятають – доти живе закон Вічності.
Бо патріот – се той, котрий береже цілість свого роду, виховує родину в порядности і національному дусі, береже в родючому і красивому стані землю, яку дали йому Pater-Господь і pater-батько. Се – істинний патріот, живий стовп нації, а не той, хто лише збуджено плеще язиком про любов до Батьківщини.
Найбільшу цінність, яку я здобув за життя, се – свобода. Внутрішня свобода. Звільнення від страху, від забобону, марних клопотів, облудних пристрастей, людських обмов.
Чоловік прицінливим зором бачить у жінці лише тіло й очі, а все инше придумовує собі. Жінка чує тільки його голос і вгадує потрібний їй запах, а все инше навіює собі. Так вони знаходять одне одного, дві половинки любови.
Прошу потрібности. Щоб я був потрібний иншим, потрібний Господу і був потрібний собі. Се три камені, на яких постає моє земне життя.
Щастя... Його чекають і шукають, за нього борються й страждають, не знаючи доконечно, що се таке.
