«Зачарована Десна» kitabından alıntılar, sayfa 10
Всі були такі щасливі, що забули про свої рани.
Хай наші ідіоти брешуть у газетах які завгодно дурниці про їхню тупість і тваринне ставлення до смерті, ми з тобою повинні знати правду.
Нацизм не має серйозного значення, поскільки у фашистів, об ти знав, нема фактично ніяких ідей. Це сліпа сила, щось вроді надзвичайної грозової хмари.
Мораль. В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загинулі і уцілілі...
- Але, Людвігу, ти мусиш знати: у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання Бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.
- Це правда. Тiльки не нас вiн б'є.
- Балакай! Не нас! Болить же нам?
- Конику, вiн б'є недолю свою. Худi ми, коростявi, i сили в нас мало,
от що. А натура в нього старовинна, геройська, хiба йому таких треба, як
ми? Учора, коли загруз я з возом у калюжi, i вiн трощив мене пужалном i
носаками, i кричав, роззявивши рота, як лев, помiтив я в його очах
страждання, та таке палке, бездонно глибоченне,- куди там наше! I я
подумав: i тобi болить, проклятий, бiдний чоловiче.
Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну.
Дивно й жалісно часом думати, що нема у нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси марно проходить мимо наших очей.
Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя.
Я дам одному брату зброю, другому ні, от вони й вороги до смерті!
