«Роксолана. Страсти в гареме» kitabından alıntılar, sayfa 3

Величие человека в спокойствии, а спокойствие в терпеливости и медлительности. Без промедления следует расправляться только с врагами.

Может, когда уже нет не только собственной сорочки на теле, но и надежд, то тогда ты беззаботнейший человек на свете.

Кожен жебрак міг стати великим візиром, вчорашній раб - стати царським зятем

Якби сказали, що весілля відбувається на небі, жінка приставила б драбину навіть туди.

Соловейко зітхатиме за вітчизною навіть у золотій клітці.

Коли мовчиш, гарно думається.

Однообразие неволи губит человеческую душу.

Щастя тільки там, де є надії. В безнадії людина жити не може.

Трьох речей прагне найперше людина. Перше: жити. Завжди бодай на день чи годину довше за іншого, але жити, жити! Друге: бути щасливою. Щастя можна знайти навіть у стражданні, коли це страждання від любові або ненависті, можна бути щасливим і вмираючи, але коли вмираєш, борючись, переборюючи, перемагаючи. Любов може стати найбільшим щастям, але ж як ще багато треба для цього, бо самої любові людині ніколи не досить. Тому неминуче випливає третя передумова людського існування: знання. Навіть дитина не хоче жити в незнанні. Жити - щоб шукати істину, і в цьому - щастя. Чи може бути істина в любові і чи досить самої любові для вдоволення невситимої людської жадоби знань? Тоді можна б спитати інакше: чи може одна хвиля бути морем?

Тільки в злі ми щирі, а не в добрі.