Kitabı oku: «Дитячі гри, пісні й казки», sayfa 3

«Савка»

Запис Лесі Українки

 
Клем-бом-клем!
Савка вмер.
Прийшов піп,
Савка втік.
Прийшла попадя,
Савки нема…
 

Часом се так собі співають, без гри. А часом одно з дітей удає «Савку» і лягає долі, як мертве, друге — «попа», трете — «попадю», і тоді так грають, як співають, що приходить «піп», а «Савка» втікає і ховається. «Піп» з «попадею» шукають «Савку», і котре знайде, то само стає за «Савку». Решта дітей з гурту не грає, тільки приспівує.

Місце запису: с. Жабориця, коло Звягля.

«Рак-неборак»

Запис Лесі Українки

Діти кладуть дошку одним кінцем на колодки, другим на землю, по черзі вбігають або слизьгаються по ній та співають:

 
Ай , а рак-неборак
цівки суче¹,
щукойка-рибойка
догори скаче,
то вгору, то в долину.
 

Так бавляться найбільше на Великдень.

Місце запису: с. Чекна, коло Луцького.

«Мир миром»

Запис Лесі Українки

Як двоє дітей посваряться, то інші їх мирять, співаючи:

 
Мир миром,
пироги з сиром,
варенички в маслі,
ми дружечки красні —
поцілуймося.
 

Посварені подумають-подумають, а далі поцілуються та вже й добрі.

Місце запису: с. Жабориця, коло Звягля.

Воскресеніє — день

Запис Лесі Українки

 
Воскресеніє — день,
ходімгулять на весь день,
та вкрадемо порося,
та й прославимося!
Постой , Левку,
постой , Бревку,
похристосуємся !
 

Так співають на великдень.

Місце запису: с. Жабориця, коло Звягля.

Безконечна

Запис Лесі Українки

 
Був собі журавель
та журавочка,
наносили сінця
повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова,
починаймо її знова:
Був собі журавель…
 

(і знов спочатку, і знов, без кінця, поки обридне).

Місце запису: с. Жабориця, коло Звягля.

Козуня-любуня

Запис Лесі Українки

 
Козуню-любуню ,
пристань до мене,
нічого не будеш
робити в мене:
у мене водиця
віконцем тече,
у мене горобчик
хліба напече,
у мене лисиці
спечуть паляниці,
у мене ведмідь
ізварить обід.
 

Місце запису: м. Миропілля, в Звягельщині.

Козенятко

Запис Лесі Українки

 
Бігло, бігло козенятко
льодком, льодком,
за ним, за ним
цапок слідком;
воно бігло топитися,
за ним цапок — дивитися;
воно бігло в ополонку,
його цапок за головку:
— Стій, козо, не топися,
ще на мене подивися!
 

Місце запису: м. Миропілля, в Звягельщині.