«1984» adlı sesli kitaptan alıntılar, sayfa 97
Мені не подобається читати, - казала вона. - Книжки - це лише товар, який виробляють, так само як джем або шнурки для черевиків.
Якщо ти дотримуєшся незначних правил, то можеш порушувати значні.
Його вразив той факт, що у хвилини кризи ніколи не доводиться боротися проти зовнішнього ворога. А завжди - лише проти власного тіла... На полі битви, у кімнаті тортур, на кораблі, що тоне, обставини, проти яких борешся, відразу забуваються, бо тіло збільшується, аж поки заповнює собою всесвіт, і навіть коли ти не паралізований страхом і не кричиш від болю, життя - це безперервна боротьба проти голоду, або холоду, або сонливості, проти кислотності шлунку чи зубного болю.
Зрештою, партія проголосить, що два плюс два буде п'ять, і він муситеме їм повірити. Рано чи піздно вони неминуче це проголосять, уся логіка їхньої поведінки вимагала такого твердження. Її філософія піддавала мовчазному запереченню не лише його власний досвід сприйняття світу, а й саме існування зовнішньої реальності. Найбільшою єрессю вони вважали здоровий глузд. Лякало не те, що його могли знищити іншу точку зору, а що вони могли виявитися правими. Бо, зрештою, звідки ми знаємо, що два плюс два буде чотири?
Проголошуваний Партією ідеал - це щось величне, жахливе й осяйне - світ із сталі й бетону, світ страхітливих машин і жахливої зброї, народ воїнів і фанатиків, що марширує у довершеному порядку, думає про те саме, викрикує однакові гасла, безперервно працюючи, воюючи, тріумфуючи, переслідуючи ворогів - триста мільйонів людей з тим самим обличчям. Реальність зовсім інша: тьмяні ї брудні міста, де сновигають вічно голодні люди у подертих черевиках, що пропускають воду, напівзруйновані будинки, просякнуті смородом вареної капусти та несправних нужників.
Повідомили навіть про демонстрації, участники яких дякували Старшому Братові за підвищення норми видачі шоколаду. А лише вчора, подумав він, було оголошено, що норму відачі шоколаду знижують до двадцятьох грамів на тиждень. Чи можливо, щоб вони проковтнули це лише через двадцять чотири години? Так, вони це проковтнули. Парсонс ковтнув легко, з тупою тваринячою отовністю. Безоке створіння за сусіднім столом ковтнуло з фанатичною пристрастю, з шаленою готовністю озтоптати, обмовити й розпорошити кожного, хто б наважився стрерджувати, що минулого тижня норма видачі шоколаду становила тридцять грпммів. Сайм також проковтнув це, але у дещо складніший спосіб - застосувавши дводумство. То що, виходить, що він залишився єдиним, у кого ще зберігалася пам'ять?
Хіба ти не бачиш, що головною метою Новосуржу є звуження меж думок? Врешті решт ми зробимо думкозлочини цілком неможливими, оскільки вже не буде слів на яких їх можна висловити.
Це не було протизаконним ( не було нічого протизаконного відтоді як зникли усі закони), але якщо його знайдуть, то цілком зрозуміло, що за це його можуть покарати на смерь, або, щонайменше, на двадцять п'ять років таборів примусової праці.
Це були домівки чотирьох Міністерств з яких повністю складався державний уряд. Міністерство Правди, яке займалося виробництвом новин, освіти, розваг та образотворчого мистецтва. Міністерство Миру, яке піклувалося про війну. Міністерство Любові, що підтримувало закон та порядок. І Міністерство Достатку, що відповідало за економічні справи. Мовою Новосуржу їх називали Мініправда, Мінімир, Мінілюб та Мінідостаток.
Давно уже вошло в привычку не выражать на лице своих чувств, это стало инстинктом.
