Kitabı oku: «Війна», sayfa 10

19 березня

Сьогодні вже захоплено штаб ВМС України в Севастополі. Військовим КамАЗом розбито ворота, туди вбігли жінки, істерично кричали щось про велику Росію, за ними російські військові. Українських офіцерів роззброїли, побили, поставили на коліна, одного намагалися змусити спалити український прапор. Він відмовився, і його було ще дужче побито. Інформація про вбитого «самооборонця» виявилася «качкою», хоча російське ТБ, яке повідомило про це «вбивство» вчора, не дало спростування. Спростування дало МВС Криму, але це так, для внутрішнього користування. З української сторони вбито двоє військових. Нині генерали Ярема та Тенюх полетіли до Криму, але Аксьонов сказав, що він їх до Криму не пустить.

Учора в Києві «відзначилася» «Свобода» на чолі з депутатом Мірошниченком. Вони напали на офіс голови НТКУ, начебто побили його і змусили написати заяву про відставку. Це миттєво підхопили російські телеканали як приклад діяльності фашистського режиму в Києві.

Поїзд Харків – Київ, у якому вчора приїхав Саша Красовицький, був зовсім порожнім – 10 % місць було зайнято. Розповів, що до однієї зі співробітниць видавництва «Фоліо» прийшов син і сказав: «Давай продавати квартиру в Харкові й купувати в Чернівцях. Харків занадто близько до російського кордону, і я не хочу раптом опинитися в Росії!»

Дмитро Ярош написав заяву до Генеральної прокуратури на Володимира Путіна, звинувативши його в кримінальному злочині. Тепер Генпрокуратура мусить зареєструвати заяву Яроша та оголосити Володимира Путіна в розшук за звинуваченням в агресії проти України, у вбивстві українських військових і в порушенні цілісності української держави. Рефат Чубаров іще позавчора попросив парламент визнати право кримських татар на самовизначення. Виявляється, Україна досі не приєдналася до Декларації ООН про права корінних народів. Так що тепер треба не тільки підписати цю декларацію, а й визнати право кримських татар вирішувати свою долю. Навряд чи це щось змінить тепер, але принаймні дасть кримським татарам, які бажають залишатися громадянами України, моральну підтримку. Серед них теж уже є перша жертва. 14 березня було знайдено вбитим зі слідами тортур 38-річного Решата Ахметова, батька трьох дітей, молодшому з яких – доньці – два з половиною місяці. Він брав активну участь у мітингах за те, щоб Крим залишався українським, а востаннє його бачили в Сімферополі біля військкомату, куди він прийшов записуватися добровольцем в українську армію. У російській пресі та в блогах з’явилися знову образи на адресу кримських татар і заклики до них «забратися з російського Криму». Майже всюди про них пишуть як про «народ-зрадник». І це при тому, що багато росіян і українців, приїхавши до Криму влітку відпочивати «дикунами», намагаються знімати квартири або кімнати у кримських татар і харчуватися в татарських кафе та ресторанчиках. Ми теж, щоразу відпочиваючи в Криму біля Євпаторії та в Сімеїзі, завжди обідали й вечеряли у татар. Там завжди смачніше, чистіше і дешевше. Минулого року в квітні ми вдвох із Юрієм Винничуком тиждень жили в Лівадії, в дуже радянському санаторії, обговорюючи план майбутнього спільного роману, в якому б дія відбувалася в Туреччині, Криму, Києві та Львові. Цієї весни ми збиралися знову приїхати на тиждень до Криму попрацювати, але вже в районі Алушти, де заступниця мера обіцяла знайти для нас пансіонат або готель. Тепер про поїздки до Криму краще не думати. «Кримські» сімейні зимові канікули теж відійшли просто в історію нашої родини, в історію дитинства Антона, Габі й Тео. Згадалось, як водій кримського парламенту білою «Волгою» віз нас із Юрком Винничуком на сімферопольський вокзал. І я його попросив знайти по дорозі татарську самсу – дуже хотілося, щоб Юрко скуштував. Зазвичай гарячі пічні циліндри-причепи стояли вздовж кримських доріг і з них татари продавали свої смачні соковиті гарячі пиріжки з рубаною бараниною. Не зустрівши жодного татарина з самсою на дорозі з Севастополя до Сімферополя, водій повіз нас на окружну сімферопольську трасу, і там ми відразу побачили те, що шукали. Купили п’ять штук і дві пляшки айрану. І просто там, біля циліндроподібної грубки, наївшись, вирушили на вокзал щасливими й задоволеними. Водій іще попросив мене передати паспорт своїй доньці, яка вчиться в Києві. Дочка зустріла нас на київському вокзалі біля вагона. Чи ми тепер писатимемо з Юрком цей роман – невідомо. А якщо писатимемо, то Крим у ньому виявиться окупованим Росією, а значить, героїв роману чекатиме ще більше небезпечних пригод.

20 березня

Сьогодні вранці російський телеканал Рен-ТВ й інші телеканали, показуючи прогноз погоди, включили Крим, Донбас і Харків до «метеорологічної» мапи Росії. Я розумію, що мап може бути багато. Найчастіше використовується політична, але вона має бути визнаною іншими країнами. Напевно, мапа Росії, що її показують під час телепрогнозу погоди, це особиста мапа Путіна, що пояснює, якою Путін хоче бачити майбутню Росію. Або це робиться для того, щоб підготувати населення Росії до подальшої окупації українських земель? Тоді треба стежити за телепрогнозами російських телеканалів уважніше, перевіряючи: чи не почнуть вони найближчим часом показувати на цій мапі погоду в Києві, Варшаві, Ризі та Вільнюсі. Щоправда, інші новини на тлі російського прогнозу погоди здаються хорошими. Одначе, що таке хороші новини тепер, сьогодні? Уранці звільнили захоплених у Криму активістів «Автомайдану» й командувача ВМС України, захопленого вчора російськими військовими. Також повідомили, що звільнено будівлю штабу ВМС України, але ця новина видається дивною. Звільнено будівлю в захопленому місті Севастополі, в захопленому Криму. І що тепер там відбувається? Що, там можуть спокійно працювати українські морські офіцери??? Цього ж ранку по всіх російських телеканалах і в кримській пресі з гордістю повідомили про зраду екіпажів трьох військових кораблів українського флоту. Нібито вони спустили українські прапори та підняли прапори російського флоту. Серед цих трьох – корабель управління українським флотом, практично штаб ВМС України на плаву – «Донбас». Якщо це правда, то Путін має нині пити шампанське залпом – корабель із такою назвою, який перейшов на бік окупантів, мусить давати йому надію, що і весь регіон Донбас теж підніме російські прапори на всіх будівлях державного управління.

А поки що в Криму міліція оголосила про необхідність усіх, незалежно від статусу та громадянства, здати зброю до 30 березня. Після 30 березня всіх, у кого виявлять вогнепальну зброю, буде заарештовано за звинуваченням у порушенні російського кримінального законодавства і буде віддано під суд. У Києві поки що тільки ведуться розмови про необхідність забрати зброю у членів «Правого сектора» та «Самооборони», але ніяких ультиматумів і вимог до них міліція поки що не пред’являла.

21 березня. Париж

Сьогодні вранці під час одного з інтерв’ю французький журналіст мене запитав: «Про що нині мріє Путін? Чи є у нього своя “українська мрія”?» Я відповів: «Путін не мріє, він планує і, щоразу перевіряючи реакцію так званої світової спільноти, продовжує здійснення свого плану динамічно і поетапно». Тепер, коли всі суб’єкти РФ визнали анексію Криму правильною та легітимною, а також заручилися підтримкою в цьому питанні Сирії, Північної Кореї та ще кількох схожих країн, головним питанням для Путіна залишається невизнання цивілізованим світом Криму як частини РФ. Поки Крим залишається без легального (для цивілізованого світу) статусу, ніяких інвестицій, крім російських, північно-корейських і сирійських, там не буде. Територія відходить у тінь Москви. Москві це особливої радості не приносить. Діамантами зазвичай пишаються публічно, а якщо вони вкрадені – їх ховають і розглядають, зачинившись у темній кімнаті. Так що завдання Путіна сьогодні – це пошук шляхів визнання анексії Криму Європою і США. Шлях для розв’язання цієї проблеми тільки один: організація в Україні громадянської війни та марш на Київ проросійських, звісно, озброєних активістів разом із їхніми російськими колегами. Дійшовши до Києва, це військо мусить змістити Кабінет міністрів і виконувача обов’язків президента як «нелегітимних» і замінити їх привезеними з собою представниками «українського народу», частину з яких може являти і фінансове ядро уряду колишнього прем’єр-міністра Азарова, що втекло з Януковичем, і колишніх лідерів Партії регіонів, які нині не працюють у парламенті, але не втекли в Росію, а сховались у себе в Донецькій області. Новий уряд оголосить повернення, цілком можливо, що не реальне, а тільки віртуальне, «легітимного» президента Януковича, який підпише по скайпу з Москви новий договір про дружбу і співробітництво з Російською Федерацією, в якому буде вказано, що керівництво України не знаходить собі місця від радості з приводу повернення «споконвічно російського Криму» в лоно своєї «матері-Росії» і просить при цьому вважати Крим українським подарунком Російській Федерації за тривале і терпляче виходжування «исконно больной» України і за безперервну моральну та економічну підтримку української держави, а також як знак відновлення історичної справедливості. Що буде далі, я гадаю, легко собі уявити. І Анґела Меркель, і Франсуа Олланд, і багато інших зітхнуть із полегшенням, і кожен займеться швидким і безболісним відновленням своїх економічно-фінансових зв’язків із Росією Путіна. Вони скажуть: «Ну все, хлопці просто посварилися сп’яну. Ви ж знаєте, як це у них, у слов’ян, буває. А тепер помирилися, про все домовились і забули про таку «дрібницю», як Крим. Щоправда, про всяк випадок Росія залишить свої війська в Херсонській області, щоб стежити за якістю води, яка відправляється з материкової України до «російського Криму», аби, боронь боже, який-небудь дикий «бандерівець» не влив туди кілька літрів ціаністого калію. Щоб підтримувати ці війська морально та матеріально, інші області – Запорізька, Дніпропетровська, Донецька і Луганська – теж побудуть якийсь час під російським крилом. Так буде Москві спокійніше, адже інакше поїзди із забезпеченням для російської армії, яка тепер буде розташована в Криму і в Херсонській області, почнуть пускати під укіс некеровані «бандерівці» та інші злочинні елементи, які чомусь не люблять Росію і для яких у Росії ще не придумали досить страшної та зручної для мас-медіа назви. Загалом, самі розумієте, скільки роботи у пана Путіна і російського народу, який його підтримує на кожному етапі «відновлення історичної справедливості» – тобто відновлення Радянського Союзу.

Гадаю, такий план існував і існує. Але, судячи з ситуації, Путіну буде складно здійснити його взагалі або здійснити його швидко. У Херсонській області, а також у Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій і Луганській немає баз Чорноморського флоту Росії. Слава Богу, що немає цих баз і в Одесі. Тобто тут уже «маневри Чорноморського флоту Росії», як метод окупації, не пройдуть. Та й війська України отримали наказ стріляти у відповідь на провокації. Але ж Путін і не збирався вкидати війська. Присутність російських військ зі словосполучення «громадянська війна» відразу викидає слово «громадянська», а це слово для Путіна залишається дуже важливим. Опорою Путіна в Україні є не тільки харківський «Оплот», а й безліч інших схожих мілітаризованих і озброєних, організованих і неорганізованих груп проросійських активістів, яких СБУ раніше, за часів Януковича, чомусь практично не бачила й не помічала. Іноді мені здається, що СБУ також не помічала себе самої. Але це було раніше. Нині ситуація змінилась, і мова йде практично про питання виживання держави. Тому треба бути готовим до всього. Не варто дивуватись, якщо за якоюсь ключовою фразою, переданою по національному радіо, на кшталт ось цієї з далекого 1937 року: «Над усією Іспанією безхмарне небо» – з-за південно-східних українських кущів може вийти чимала кількість «патриотов России» з автоматами Калашникова в руках. Саме щоб цього не сталось, і перекидаються нині військові підрозділи на південь і на схід країни. І в цей час будь-яка критика уряду, незалежно від того, критикує в. о. президента й інших депутат Олесь Доній чи занадто балакучий вічний опозиціонер депутат Анатолій Гриценко, у мене викликає тільки здивування. У політиці немає нічого простішого, ніж просто говорити, і немає нічого складнішого, ніж просто робити.

22 березня. Париж

В України був один Крим і один підводний човен «Запоріжжя». Крим Росія анексувала ще кілька тижнів тому, а вчора Росія анексувала єдиний діючий підводний човен. Поки що не зрозуміло як, але човен було захоплено і на ньому вивісили Андрєєвський стяг – прапор Військово-морських сил Росії. Цьому дизельному човну, побудованому в СРСР, втім, скоро виповниться 40 років. Так що саме час лягати на дно морське. Разом із Андріївським стягом.

Ось і прийшли вихідні, а з ними нові «мітинги вихідного дня». У Донецьку на площі Леніна близько п’ятисот осіб із прапорами Росії та з червоними прапорами Комуністичної партії СРСР просять Януковича повернутись і навести лад. Гасла «За Януковича!» повісили просто на пам’ятник Леніну. Я думаю, що Ленін теж «за Януковича». Леніну, точніше, його пам’ятнику, в Донецьку спокійно і затишно. Тут ніхто пам’ятники Леніну не чіпає, хоча сам він не «донецький». Міліція, яка охороняє цей мітинг незрозуміло від кого, одягнена в яскраво-зелені жилети. Тішить, що немає поки що більш масових і агресивних мітингів із прапорами Росії за приєднання до Москви. Або вичерпали снагу проросійські активісти, або Москва перестала оплачувати відрядження неонацистам із «Русского национального единства», які ще тиждень тому приїжджали з Росії для організації та підтримки таких заходів.

У моєї знайомої журналістки з Тернополя Зоряни Биндас після триденної відсутності додому повернувся кіт. Повернувся він, як і належить у березні, обдертий, подряпаний, пошарпаний. Коли Зоряна почала приводити його до ладу і розчісувати залишки шерсті, побачила під шерстю дірку в шкірі, з якої стирчав шматочок металу. Виявилося – куля. Кіт, щоправда, поводився, як герой. Не плакав, не качався на спині по підлозі, не нявчав. Зоряна відвезла його до ветеринарної клініки, де хірург витяг із кота кулю, що засіла на глибині майже одного сантиметра. Я, коли дізнався про те, що трапилося, подумав раптом, що кіт бігав на день до Криму і був «зупинений» цієї кулею якимось кримським «самооборонцем» або російськими військовими. Але від Тернополя до Криму не менше тисячі кілометрів. Так що кулю кіт дістав явно десь у рідному місті. Добре хоч, що стріляли з травматичної, а не справжньої зброї. Інакше додому б він не прийшов.

А у Львові тим часом біля сміттєвих ящиків знайшли мішок із 52 справжніми новенькими пістолетами, мабуть, украденими або в міліції, або у військовій частині. Уряд же оголосив здачу зброї. Щоправда, уряд мав на увазі здачу зброї в міліцію, а не в сміттєвий бак. А сама міліція під час обшуків на квартирах і в офісах колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького знайшла 42 кг золота і кілька мільйонів доларів готівкою. Так що золотий запас України поповнився.

А я вже третій день на Паризькому книжковому салоні. Дівчата від організації «Євромайдан», що працюють волонтерами на українському стенді, за вчорашній день зібрали 200 євро на допомогу пораненим під час січневих-лютневих подій. Учора ж до тих, що працюють на стенді фонду «Open Ukraine», приходила парочка літніх російських іммігрантів полаяти Україну. Потім підійшла дівчина-росіянка, хотіла купити якісь книги й намагалась розплатитися карткою одного з російських банків. Термінал карткової оплати не зміг зняти з картки гроші за книги. Дівчина пішла, потім повернулась і попросила спробувати ще раз. Одначе термінал знову відмовився обслуговувати картку Visa. І тут хтось, що стояв поруч, сказав, що тепер санкції США поширилися на кілька російських банків і їхні картки в Європі й Америці не обслуговуються. У дівчини в очах з’явилися сльози. Вона мовчки пішла. Тепер у Європі можуть застрягти без грошей тисячі, якщо не десятки тисяч російських туристів, не кажучи вже про дипломатів і всяких співробітників фірм. За геополітичні капризи одного Путіна будуть розплачуватися мільйони росіян. Але, з іншого боку, понад 70 відсотків росіян підтримують анексію Криму. Щоправда, я гадаю: ті росіяни, які їздять до Європи, скоріше за все Путіна не підтримують. Його підтримка – це люди, які ніколи не були в Європі й не користуються інтернетом. Вони користуються тільки телевізором.

24 березня

Учора, в неділю ввечері, Крим залишився без електрики. Погасли вікна будинків у Ялті, Джанкої, Алушті та інших кримських містах і селах. Керівництво Криму відразу оголосило, що це диверсія з боку України. Пізніше кримські політики звинуватили Україну в обмеженні поставок електроенергії та пообіцяли, що Росія за це помститься. А ще пізніше енергетична компанія «Крименерго», що відповідає за постачання електрики до Криму, попросила вибачення за аварію на ЛЕП – лінії високовольтних передач – і пообіцяла, що аварію буде усунуто до ранку понеділка. Уранці в понеділок, після вечора в темряві та при свічках, жителів Криму підбадьорили новиною: з 24 березня на території Криму вводиться російський рубль. Кілька контейнерів із рублями вже в Криму, і зовсім скоро «рублеві потоки» поллються в кишені простих кримчан. Щоправда, українську валюту – гривні – поки що не заборонили. Навпаки, повідомили, що вона теж буде «ходити» в Криму аж до початку 2016 року! Тобто кримчанам доведеться згадати математику, бо ціни на товари й послуги вивішуватимуться в двох валютах одночасно. Але з цього понеділка всі зарплати бюджетникам виплачуватимуться тільки в рублях, і податки тепер у бізнесменів будуть збиратися в рублях, що створить чимало незвичайних проблем. Утім, кримські бізнесмени наразі у великій розгубленості. Хтось закриває фірми та магазини тому, що отримував товари з України або відправляв свої товари на материкову частину України. Хтось вимагає від російського уряду скасування оподаткування для кримського бізнесу. А представники російської влади, котрим президент Путін дав указівку організувати територіальні органи управління Росії на території півострова, пояснюють, що для продовження своєї діяльності кримські бізнесмени тепер зобов’язані зареєструватися за російськими законами і тільки після цього можуть знову почати працювати. Представники кримської влади продовжують свою пропагандистську роботу. Вони вже підтримали бойовий дух проросійських пенсіонерів заявою про те, що російські пенсії будуть у чотири рази більші за українські. Пенсіонери вірять і чекають. Багато з них заявляють, що готові отримувати зразу дві пенсії: російську та українську. Однак українські пенсії за березень ніхто в Криму ще не отримав. І український уряд тут не винний. Кримська влада заблокувала українські казначейські банківські рахунки, на які мали надійти бюджетні гроші з Києва. Тепер ніякі державні платежі з Києва до Криму не доходять. Але в російських теленовинах ви не побачите стурбованих цим кримчан. Навпаки, російські телеканали продовжують показувати жителів півострова, радісних і задоволених своїм поверненням під крила Росії. Днями кримська бабуся в телеінтерв’ю захоплено заявила: «Нам тепер із Росії відпочиваючих будуть ещелонами слати!» Гадаю, що улюбленою піснею кримчан, які думають так, як ця бабуся, має стати «Back to the USSR!» Ещелонами, тобто товарними вагонами, в сталінські часи везли ув’язнених до ГУЛАГу. Те, що бабуся думає, що Путін накаже вантажити росіян у вагони і насильно відправляти на відпочинок до Криму, зайвий раз показує спосіб мислення багатьох літніх російськомовних жителів Криму. У Криму, незважаючи на культ царської Росії, пам’ять про СРСР і досі жива і комуністи досі мають великий вплив. Більшу частину голосів за комуністичну партію в парламентських виборах в Україні завжди давав саме Крим. Тепер, коли кримські комуністи увіллються в комуністичну партію Росії, в української комуністичної партії майбутнього немає. Чи є майбутнє у майбутнього курортного сезону в Криму, адже туристична індустрія – це головна «годувальниця» півострова, теж велике питання. Поки ж російські агентства з продажу авіаквитків заявляють, що попит на квитки на Сімферополь упав на 50 % у порівнянні з минулим роком.

Але майбутнє «кримських бабусь» – це ще не майбутнє самого Криму. Представники російської влади дали жителям Криму один місяць, аби вони вирішили: громадянами якої країни вони хочуть стати. Запис на громадянство Росії почався вже давно. Тим, хто залишиться громадянами України, кримська влада обіцяє силу-силенну проблем. Вже заявлено, що просто так проживати з українським паспортом на території Криму буде неможливо. Охочих залишитися громадянами України змусять або виїхати, або оформляти «свідоцтво на тимчасове проживання» в Росії за російськими законами. Російське законодавство дозволяє подвійне громадянство, українське – не дозволяє. Багато російськомовних громадяни Криму хочуть отримати російські паспорти, але при цьому не збираються відмовлятися від українського громадянства. Це не тільки ті, хто хоче отримувати відразу по дві пенсії: і від України, і від Росії. У число таких громадян входять кримчани, у яких в Україні живуть родичі або які хочуть продовжувати займатися бізнесом, пов’язаним із материковою Україною. Вони розуміють, що тепер в Україні ставлення до Росії не буде особливо дружнім. Тому хочуть залишити український паспорт – в’їжджати в материкову Україну легше буде за українським паспортом, а російський позбавить від усіх можливих проблем в окупованому Криму.

А в Києві наприкінці минулого тижня в першому читанні парламент ухвалив закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в якому регламентуються відносини України та Криму. За цим законом за несанкціоновану, тобто не схвалену українською владою, поїздку до Криму громадянин України може отримати від трьох до п’яти років тюремного ув’язнення, а за співпрацю з кримською владою можна сісти у в’язницю на термін до 15 років. Від цього законопроекту тхне «холодною війною» радянського зразка. Мені цікаво, хто даватиме дозволи на «санкціоновану» поїздку до Криму? Прем’єр-міністр? Міністр внутрішніх справ? Одна справа, якщо я зможу отримати дозвіл по інтернету, так само як, наприклад, я можу отримати по інтернету візу для відвідування Сингапуру, й інша справа, якщо мені треба збирати документи і стояти в черзі до якого-небудь кабінету, після чого, як за радянських часів, чекати три місяці рішення спеціальної комісії. Сюрреалізм, що відбувається в Криму, породжує сюрреалізм у Києві та по всій Україні.

Щоправда, «санкціоновані» поїздки до Криму вже відбуваються. Днями представники української влади відправили до Криму три тисячі закордонних паспортів для жителів Криму. Ці закордонні паспорти було оформлено в Дніпропетровську, а потім кур’єром, явно без інформування нової російської кримської влади, доставлено на острів і передано тим жителям Криму, які хотіли оформити українські паспорти для поїздок за кордон. Ця історія вже «тягне» на сюжет пригодницького шпигунського роману. Таким же чином днями до Криму привезли гроші в сумі 80 тисяч гривень сім’ям двох загиблих громадян України – військового Сергія Корякіна, етнічного росіянина, вбитого при штурмі проросійськими добровольцями та російськими військовими української військової частини біля Сімферополя, і Решата Ахметова, кримського татарина і активіста Євромайдану, викраденого і вбитого тими ж проросійськими добровольцями. У Криму починається нове життя, яке може дати масу матеріалу для авторів наступних кінофільмів про Джеймса Бонда.

У Києві життя увійшло в більш-менш нормальне русло. Крім прогнозу погоди, кияни щоранку уважно стежать за повідомленнями про курс долара та євро. Незважаючи на обіцянки відкрити європейські ринки для українських товарів, курс української валюти падає. Поки що падіння це не можна назвати катастрофічним, але сама тенденція не тішить. Мітинги проросійських сил на південному сході України тривають, але на них приходить набагато менше людей. Кілька великих операцій Служби безпеки України, в результаті яких на українській території було заарештовано, зокрема, й співробітників російських спецслужб зі зброєю та грошима для сепаратистів, заспокоїли жителів Західної і Центральної України, які висловлювали сумнів щодо бажання СБУ та міліції по-справжньому захищати державність України в російськомовних регіонах. Члени груп «Правого сектора» та «Народної самооборони», які брали участь в Євромайдані, продовжують записуватися в Національну гвардію, яка вже допомагає українським прикордонникам охороняти державні кордони на сході та півночі країни. Тому потік контрабанди через російсько-український кордон зменшився в десять разів, а на деяких ділянках кордону з Росією взагалі припинився. Багато місцевих жителів прикордонних сіл цьому зовсім не раді, адже вони вже два десятки років заробляли на контрабанді. Та схоже, що кордон уже ніколи не буде «прозорим». Усе більше українських політиків говорять про необхідність введення візового режиму з Росією. Якщо Європа протягом найближчих двох років дійсно оголосить про скасування віз для українців, візовий режим із Росією стане реальністю. Жителям Східної України, які звикли їздити в Росію на заробітки, це, звичайно, не сподобається. Але повернення до колишньої «політики добросусідства» вже не буде. Це зрозуміло. Особисто мене можливе введення візового режиму з Росією не лякає. Мене лякає можлива російська інтервенція на сході та півдні країни. Дуже не хочеться думати про можливу війну, але ще не було дня, щоб це не спадало на думку. Навіть те, що почалася весна, сонце підігріло землю і розпустилися раптово квіти, не відволікає мене від політики. А відволіктися хочеться дуже сильно. І не тільки мені.