Kitabı oku: «Війна», sayfa 11

26 березня. Середа

Приємно одну ніч ночувати в паризькому готелі, а наступну – в українському селі. А на східному фронті без змін. Але, напевно, там, як і тут, голосніше співають вранці птахи, що радіють весні. У мене ця весна радості не викликає, і мені співати не хочеться. Але зате тепле ранкове сонце заспокоює, зупиняє погані передчуття, відволікає від них.

Ліза вчора вранці поїхала звідси до Києва, залишивши Антона і Тео самих до вечора, до мого приїзду. Щоправда, попередила сусіда, і він приходив кілька разів, цікавився, чим вони займаються. А коли приїхав я, а діло було вже після 9-ї вечора, вдома був порядок, тільки впав у вічі непомитий посуд на кухні. Тео розфарбовував фігурки воїнів, складених із набору-конструктора, подарованого йому на день народження. Розфарбовував якоюсь особливою, дорогою фарбою, на яку витратив свої власні 500 гривень. Але головне, що обидва вони радіють результату.

Перед сном дивилися «Fierce creatures», комедію про зоопарк, в якій Майкл Пейлін убиває випадково американця-мільярдера, що купив цей зоопарк, але який планує продати його для гольф-клубу японцям. Потім усі дружно разом із сином убитого перетворюють убивство на «самогубство», що і стає в результаті хепі-ендом фільму. Сам фільм на тлі вбивства Саші Білого міліцією під Рівним набув якогось іншого значення. Нині міліція намагається довести, що Саша Білий сам застрелився з власного пістолета, але відразу спливло відео з камер спостереження харчевні «Три карасі», де він святкував чийсь день народження і звідки його чи то повели, то він сам вибіг перед своєю смертю.

А в Криму якісь російські служби розважаються за допомогою знайдених у паспортних столах бланків паспортів громадянина України. Уже з’явилися невраховані та несправжні «українські громадяни» зі свіжовиписаними паспортами, яких намагаються відправити на материкову Україну для підтримки сепаратистів.

Позавчора ввечері у Страсбурзі на вокзалі я зустрів старшого наукового співробітника Карадазького природного заповідника (Феодосія, Крим) Володимира Мальцева, який приїжджав до Ради Європи отримати європейський сертифікат українського природного заповідника. Сертифікат отримав, але куди тепер його везти – не впевнений. Постояли хвилин п’ять на вокзалі, поговорили. Він – додому через Берлін і Київ, я – до Києва через Париж. Мальцев розповів, що йому дзвонили московські колеги, з якими він колись закінчував Московський університет. Цікавилися рідкісними рослинами, що ростуть у Криму. Сказали, що збирають інформацію для включення рідкісних рослин Криму в Червону книгу Росії. Ось так Червона книга Росії дісталась до українських квіточок і трав. Ніколи раніше не подумав би, що ботаніків можна використовувати в політиці, але тепер зрозуміло: в Росії кожен мусить внести свою лепту в окупацію Криму. Армія мусить окупувати територію і людей, Нацбанк Росії – окупувати фінансовий простір, Ростелеком – окупувати телекомунікації, а ботаніки – траву, рослини, кущі та дерева. Скоро настане час і для російських зоологів.

А поки що новин про наступ на Крим російських зоологів немає, я замислився про нашу власну флору та фауну. Точніше, про тимчасово забуті через напружену обстановку гуманітарні дрібниці. Змінюючи систему управління в країні, не можна забувати і про гуманітарну сферу. Днями в стрічці новин промайнуло інтерв’ю одного невідбутого через Майдан шевченківського лауреата, який скаржився, що указ Януковича про присвоєння Шевченківських премій діячам культури все ще не підписано в. о. Президента України Турчиновим. Я відразу згадав усякі документи, що траплялися мені протягом радянського та пострадянського життя, внизу яких було закарбовано одне прізвище начальника, але перед ним ручкою було проведено косу лінію, а над нею стояв підпис зовсім іншої людини, який було прийнято вважати підписом заступника або виконуючого обов’язки. І спробував я відразу уявити собі такий же документ, де над удрукованим прізвищем Януковича стоїть підпис Турчинова. Не вийшло. Якось аж надто це схоже на одеський анекдот. Все одно, що вимагати у Турчинова повернути гроші, взяті в борг Януковичем. З іншого боку, ця «неув’язочка» підкреслює, наскільки своєчасно було б нині повернутися до питання реформування або взагалі скасування Національної премії імені Тараса Шевченка. За двадцять два роки незалежності вона переживала різні часи, іноді подаючи ознаки життя, коли нею нагороджувались Олесь Ульяненко, Євген Пашковський і деяка, досить незначна кількість інших дійсно гідних персоналій мистецтва, але частіше від неї йшов стійкий запах шпротів, запах Радянського Союзу. Я сам попрацював у Шевченківському комітеті 2009 року й відчув на собі всі принади, що оточують цю інституцію, – від пропозиції хабарів за підтримку конкретного кандидата в лауреати, до здивування, що виникало після оголошення проміжних результатів таємного голосування. Останні три роки премія Шевченка стала премією Адміністрації Президента Януковича, майбутніх лауреатів призначали заздалегідь, вибираючи їх із лояльних системі. Голова Шевченківського комітету частіше бував у кабінетах Адміністрації Президента, ніж у своєму власному. Якщо раптом виникав сильний, але неприйнятний кандидат, як, наприклад, Василь Шкляр, то його доводили до затвердження лауреатом у Шевченківському комітеті, але потім його не виявлялось у списку лауреатів, підписаному президентом. Так що думка у мене закрадається одна: премію в нинішньому форматі треба просто скасувати і здати в архів. А замість неї створити іншу, фінансовану мішаним шляхом – і державою, і, можливо, якою-небудь лотереєю, як це відбувається у Великій Британії. Майбутньому президенту, в якого буде і так голова боліти через економічні та політичні проблем, треба дозволити дистанціюватися від нової премії та не просити його підписувати всякі укази про затвердження чергових лауреатів, підготовлені Адміністрацією Президента. І Адміністрацію Президента треба пожаліти, дозволивши їй не втручатись у справи культури і особливо в обрання та затвердження лауреатів майбутніх премій.

Звичайно, уряду ще доведеться розбиратися з указами Януковича про сотні й тисячі стипендій та спеціальних пенсій діячам української культури. Думаю, що нове керівництво країни не намагатиметься таким же чином купувати лояльність письменників і режисерів, а спробує просто заслужити їхню повагу та підтримку своїми діями.

А що стосується останньої премії Шевченка часів Януковича і «підкорення Криму», то впевнений: більша частина лауреатів погодиться, що доводити цю справу до фінансового кінця, тобто до нагородження та видачі сотень тисяч гривень лауреатам, неетично, неморально і несвоєчасно, особливо з огляду на економічну ситуацію в країні та необхідність вишукування додаткових коштів для Міністерства оборони.

Але премія – премією, справа не така вже й важлива. А ось Севастополь продовжує «дивувати і тішити». Не тільки тим, що містом керує людина, яку «мером» обрали на мітингу, і голосували навіть не піднесенням рук, а криками «давай!» Кілька днів тому на міському пляжі з гордою назвою «Кришталевий» вивісили список осіб, яким купання на пляжі заборонено. «Пляжні» санкції стосуються президента США Барака Обами, верховного представники ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, практично всіх українських політиків, а також убитого вчора члена «Правого сектора» в Рівненській області Саші Білого (Музиченка). Щоправда, його прізвище сьогодні вже обвели траурною рамочкою. Значить, севастопольці все-таки стежать за новинами з України.

Учора ж російськими військами було захоплено останній український корабель, заблокований у озері Донузлав. Тепер на жодному кораблі в Криму не майорить український прапор, чим командування ЧФ Росії дуже пишається. Також командування заявило про те, що 80 % українських моряків склали присягу Росії, порушивши тим самим раніше дану присягу Україні. Язик не повертається назвати цих моряків «зрадниками», але все-таки іншого слова для них у мене немає. Хоч я і розумію, що вибір у них складний: чи прийняти присягу Росії й служити в ЧФ РФ, залишаючись жити в Криму, чи переїжджати на материкову Україну і продовжувати служити Україні. А Росія, покінчивши з Військово-морськими силами України, взялася за українських дельфінів. Звичайно, тепер це російські, а не українські дельфіни. Дельфіни присяги не приймають. Севастопольський державний океанаріум вже готується почати тренування бойових дельфінів і морських котиків за новими програмами російського флоту. Російські військові інженери вже давно виробляють і випробовують спеціальні прилади, які надівають на дельфінів і морських котиків і за допомогою яких можна виявляти ворожі підводні човни, затонулі кораблі й навіть бойових плавців із аквалангами. Виявилося, що за радянських часів саме в Севастополі військові зоологи та інженери й займалися тренуваннями дельфінів для використання їх у військових цілях. У незалежній Україні на «військове навчання» дельфінів не було грошей, але тепер Росія виправлятиме ситуацію. Їй, Росії, це тим більше важливо і логічно тому, що єдина схожа база для підготовки дельфінів до військового використання розташована в Сан-Дієґо, США.

27 березня. Четвер

Учора – багато телефонних розмов та інтерв’ю, напевно, витратив більше години, прислухаючись до запитань і відповідаючи на них.

А погода була знову відмінна. За сніданком з хлопцями визначили меню на день, а також запланували поїздку до Костівців за насінням газонної трави для ділянки, яку вчора закінчив підготовлявти Тео. Я присвоїв сьогодні вранці Тео звання молодшого лейтенанта, а Антону – сержанта. Сам залишився рядовим внутрішніх військ, що відповідає дійсності. Я – рядовий запасу. Приходив знову вранці сусід, але я кави не хотів, і він теж відмовився. Поговорили хвилин п’ятнадцять, після чого я попросив вибачення і пообіцяв зайти до нього сам годинки через дві. Хочеться сьогодні встигнути розкопати кілька грядок для цибулі та моркви з петрушкою і спробувати засадити їх до неділі. Життя збирається дорожчати ґрунтовно. І хоча нас це подорожчання торкнеться в останню чергу, але свої, до того ж органічні овочі нікому ще не шкодили.

Ранкові новини знову неспокійні – американці та європейці помітили нарощування російського військового угруповання на кордонах із Україною від Чернігівської області до Донецької та Луганської. До Чернігівської області підійшли два військові ещелони з технікою. Учора ж на лінії фронту між Херсонською областю та Кримом російські військові в темряві на «нічийній» смузі землі між двома КПП – українським і російським – передали Україні по одному трьох українських офіцерів, які не бажали переходити в російську армію, – Юлія Мамчура – героя Бельбека, полковника Ломтєва і ще одного офіцера. Ломтєва зустрічала дружина з маленькими дітьми. Незважаючи на те, що він був побитий, це було помітно і по його обличчю, від лікарні він відмовився та поїхав із дружиною й дітьми приватною машиною. У полоні залишається ще кілька осіб. Мамчур розповів, що в першу добу його схиляли до зради, до переходу під «російський прапор», а наступної доби просто не давали спати. Він перебував у маленькій тюремній камері, у двері регулярно стукали прикладами, щоб не дати йому заснути.

У Криму оголосили, що всім громадянам, які не мають кримської реєстрації, необхідно залишити півострів протягом місяця, тобто до 18 квітня. Росія вважає, що Крим став територією РФ 18 березня. 6 тисяч осіб уже отримали російські паспорти, ще 20 тисяч заяв кримчан розглядають спеціально створені комісії. Одночасно з цим 16 тисяч випускників кримських шкіл записалися на зовнішнє тестування в Україні. Ясно, що на территорії Криму шкільні тести провести буде неможливо, тому школярам доведеться їхати на материкову частину України. Поки що незрозуміло: де саме для них проводитимуть тести і чи зможуть вони безперешкодно туди доїхати, якщо захочуть.

Міністерство оборони поширило інформацію про «тривожну валізку» для тих, кого призивають в армію по «частковій мобілізації». З собою рекомендується брати зміну білизни, предмети особистої гігієни (пасту і зубну щітку, вологі серветки й т. ін.), ліки проти діареї та температури, бинт, зеленку, активоване вугілля, ліхтарик, годинник, запасні батарейки, мобільний телефон та – дуже важливе – фотографії дружини і дітей, аби завжди пам’ятали, кого вони захищатимуть у разі початку бойових дій.

Партія регіонів готується до з’їзду, наміченого на 29 березня. Серед учасників з’їзду заявлені Янукович і Азаров. Сусід Януковича по його новому будинку в Підмосков’ї російський політик і бізнесмен Олег Мітволь повідомив, що колишній український президент кілька днів тому поїхав до Ростова-на-Дону, де він уже двічі давав прес-конференції про свою легітимність. Навряд чи він поїхав туди давати третю прес-конференцію, але, можливо, він звідти братиме по скайпу участь у з’їзді Партії регіонів.

У Криму міністр оборони Росії Сергій Шойгу вручав медалі «За повернення Криму». Одним із перших цю медаль отримав самопроголошений прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов. Також було нагороджено офіцерів командування Чорноморського флоту РФ і бійців колишнього українського «Беркута», яких підозрюють у розстрілі мітингувальників у Києві. Нова медаль майже повністю повторює радянську нагороду 1944 року «За визволення Криму від німецько-фашистських загарбників».

Український парламент із третьої спроби вранці прийняв порядок денний, включивши в нього пакет непопулярних законопроектів, націлених на порятунок країни від дефолту. Якщо пакет законопроектів візьмуть, то країна виживе, але жити буде дорого і важко. Якщо голосування за проектом провалиться, то провалиться і країна.

До вечора пакет документів було проголосовано, незважаючи на голоси «проти» від ПР і комуністів. До цього часу парламент уже було обложено «Правим сектором», вимагали відставки Авакова за смерть Саші Білого. ПС почав штурм парламенту, було розбито вікна першого поверху. Російське ТБ «Росія 24» показувало штурм парламенту в прямому ефірі, супроводжуючи кадри відповідними коментарями. Один із молодих бійців ПС спробував викрасти з-під парламенту «мерседес». Він був у масці й на запитання, чому він носить балаклаву, відповів, що йому це наказав особисто Дмитро Ярош. «Мерседес» він хотів забрати тому, що машину «куплено на його гроші». Не впоравшись із поставленим самому собі завданням, він відшкрябав із капота машини фірмовий значок «мерседеса», поклав його в кишеню і з цим трофеєм пішов, незважаючи на те, що його радикальні побратими все ще штурмували український парламент. Стає все важче відрізняти бійців «Правого сектора» від звичайних бандитів. Особливо якщо врахувати, що багато бандитів тепер ходять на грабежі в камуфляжних куртках зі справжніми автоматами в руках і, перед пограбуванням представляються членами «Правого сектора».

Після 18:00 на мене обрушився шквал журналістських дзвінків. Серед них – один із Москви з прихованого номера. «Вас турбують із телеканалу «Домашній», ми готуємо програму про мішані шлюби. У вас, здається, дружина з Великобританії. Якщо ви в Росії, могли б вас записати в Москві, а якщо в Києві, то у нас там теж є кореспонденти». Я відповів, що ми з дружиною не розповідаємо про своє особисте життя вже більше десяти років ні українським телеканалам і газетам, ні іноземним. Тоді співробітник «Домашнього» запитав, чи не можу я розповісти про свої стосунки з друзями й колегами з Росії? Я відповів: «Не можу сказати, що ваша пропозиція у мене викликає зацікавленість. Він іще намагався видати нову форму заманювання мене на зустріч, але я попрощався і поклав трубку.

А Росія тим часом оголосила, що скупчення її військ біля кордонів із Україною проводиться не для агресії, а для дуже масштабних навчань, які охоплять не лише західну частину Росії, але навіть узбережжя Японського моря. Відпрацьовуватимуться прицільні бомбардування літаками об’єктів супротивника, стрілянина по об’єктах противника ракетами теж із літаків і багато іншого. А після цього, мабуть, почнуться «маневри», такі ж, які проводилися в Криму і які, за словами Путіна, було закінчено 7 березня. Ми знаємо, чим їх було закінчено. Генеральна асамблея сьогодні також вирішила вважати результати цих «маневрів» нелегітимними.

Тимошенко, яка вирішила йти в президенти (хто б сумнівався!), почала себе рекламувати за допомогою запису її телефонної розмови з Шуфричем, що з’явився в інтернеті. Якщо вона провела два роки в «лікарні» під відеокамерами спостереження, то ясно, наскільки вона навчилася себе контролювати. Тому будь-які занато різкі її висловлювання по відношенню до Путіна й Росії в дружній телефонній розмові з депутатом партії Януковича навівають думки про те, що говорилося все це спеціально, аби потім запис розмови з’явився в інтернеті. Хто його записував: російська ФСБ чи сама ЮВТ – неважливо. Це просто початок президентської виборчої гонки, в якій вона хоче мати вигляд крутіший і радикальніший, ніж Ярош із «Правого сектора».

28 березня. П’ятниця

Зранку за вікнами будинку сонце, але не таке яскраве, як учора. Надворі вітерець. Хлопчаки вже поливають посіяну вчора траву. Ліза з Габі їдуть із Києва до нас. Сьогодні зберемося всі разом, хоч Габі проти цього, їй завжди хочеться залишитися в Києві самій, без батьків.

Ранок якийсь спокійний. Уже початок дванадцятої, а півні все ще кукурікають.

У Криму вчора проросійська «Народная самооборона» захопила винний завод «Лівадія». Я сподіваюсь, у них із собою була закуска! А російські чиновники з управління виробництва спиртних напоїв уже продають у Сімферополі ліцензії кримським «горілочникам» і «винщикам», щоб ті могли легалізувати виробництво і продаж алкоголю вже за російськими законами та отримати право на вивезення продукції в Росію. За вчора було продано більше 40 ліцензій, але охочих отримати ліцензії, за словами представника «Росалкоголь», набагато більше.

Кримський самопроголошений прем’єр-міністр Сергій Аксьонов перейнявся новою ідеєю-фікс – створити в Криму свій Лас-Веґас із десятками казино і дорогих готелів-ресторанів. Він уже підшукує для нього місце. Напевно, це давня мрія. Адже в Україні азартні ігри й казино законодавчо заборонено, хоча, звичайно, дрібних нелегальних казино було безліч, і, напевно, є вони і досі.

Учора ж у Криму припинили приймати заяви на отримання російського паспорта. Причини не пояснювали, але сказали, що через деякий час знову почнуть робити з кримчан російських громадян. Може, не вистачило бланків паспортів, а може, просто перелякались обсягу роботи й чекають десанту досвідчених паспортних чиновників із Москви. Одначе, можливо, припинення оформлення російського громадянства всім охочим у Криму пов’язане з побоюваннями Путіна, який учора на зустрічі в Раді Федерації сказав, що треба зобов’язати громадян, які мають інше громадянство крім російського, задекларувати, громадянами якої ще країни вони є. За неповідомлення про наявність другого громадянства Путін запропонував карати адміністративно або кримінально. В Україні подвійне громадянство заборонене, але покарання за другий паспорт не передбачено. І тепер різні українські політики радять кримчанам, які не бажають відмовлятися від українського громадянства, заявляти в міліцію про втрату українського паспорта. Це для того, щоб не здавати його на вимогу російської влади при отриманні паспорта громадянина Росії.

Міністерство освіти Росії підготувало методичку з проведення спеціального уроку в російських школах, присвяченого «поверненню Криму до складу РФ». У цій методичці згадується коротка історія Криму, але ні слова не написано про кримських татар і їхню депортацію Сталіним. Кримських татар для Росії знову не існує. Про них у телерепортажах російських каналів із Криму немає жодного слова. Можливо, вже готується в Кремлі який-небудь указ про визнання нелегітимним повернення кримських татар із депортації?!

Російські військові маневри поблизу українських кордонів тривають. До вечора ещелони підвозили туди новітні російські танки Т-90. Окремо на кордон прибуло 10 агітаційно-мовних станцій ЗС-82. Ці підсилювачі звуку в броньованих корпусах на колесах майже не використовувалися з часів Другої світової війни. Та й у Другій світовій війні вони використовувалися в основному німецько-фашистською армією для того, щоб закликати радянських солдатів і партизанів здаватися в полон. Важко сказати, коли ці машини було випущено, але цілком може бути, що їм років по сорок і що вони стояли «законсервованими» на складах військової техніки. А тепер спеціально для «маневрів» їх «розконсервували», привели до ладу й використовуватимуть в умовах, наближених до бойових. Агітаційно-мовні станції «доставляють» меседж на відстань до 6 кілометрів. Для меседжу можна використовувати бобінні записи або ж можна по дроту начитувати текст із відстані до 500 метрів. Тобто агітатор, голос якого буде посилено потужністю 1000 ват, може сидіти «в кущах» далеко від машини, щоб у разі влучання в машину снаряда залишитися живим і не втратити голос. Цікаво, де російське командування бере «дикторів» для роботи з цією військовою агітаційною апаратурою? Можливо, на російському телебаченні? Там вистачає правильних – пропутінських патріотів, таких як телеведучий Сергій Доренко, що закликав учора російське керівництво просто відстрілювати українських політиків і лідерів у ток-шоу про російсько-український конфлікт.