Kitabı oku: «Війна», sayfa 3

5 грудня. Ужгород

Учора ввечері в Кам’янці-Подільському падав сніг. Славко Полятинчук провів мене до автовокзалу і почекав, поки мій автобус не рушив у бік Хмельницького. До 9-ї вечора я був уже в Хмельницькому. До поїзда на Ужгород залишалося 4 години, я просидів кілька годин за комп’ютером у кафе, а потім перебрався на вокзал. У залах очікування вокзалу сиділи та спали з двадцятеро людей переважно похилого віку. Серед них кілька бомжів. Між залами бігали циганчата років 12–13, напевно, шукали, у кого б що-небудь украсти. Кілька разів помічав, що вони стежать і за мною. Зрештою, сів на поїзд, заліз на верхню полицю й одразу заснув. А в Ужгороді мене зустрічала студентка університету Оксана. Відвела в кафе поблизу вокзалу. Потім туди ж під’їхав Михайло Рошко (декан Ужгородського національного університету, письменник), і ми обговорили план дня. Ранкову зустріч зі студентами-істориками скасували, тому що студенти отримали від ректора «політичну відпустку» для участі в мітингах. Як мені розповів одразу Михайло Рошко, студенти, які мешкають в інших містах і селах, просто роз’їхалися по домівках, скориставшись ситуацією. Але зустріч зі студентами-філологами приватного Ужгородського університету відбулась, як і виступ у міській бібліотеці.

На Майдані в центрі міста людей було небагато, стояли студенти Карпатського університету імені Августина Волошина – значить, не всі студенти роз’їхалися з міста, були і студенти Богословської академії з транспарантами. Кілька промовців говорили різко і незграбно, закінчуючи щоразу словами «Банду геть!»

У Києві протестувальники пікетували Генпрокуратуру, вимагаючи звільнення затриманих. Кажуть, що в одного з побитих і затриманих міліцією практично вибите око і йому потрібна термінова операція. Мітингувальники поставили під Генпрокуратурою два намети і обіцяють не йти звідти, поки затриманих не буде звільнено. МВС заявило, що міліція більше не битиме протестувальників. Сам міністр Захарченко у відставку не збирається, але обіцяє службове розслідування. Поки що відкрито три справи проти міліції за перевищення службових повноважень і 64 кримінальні справи проти учасників протестів. Добряче співвідношення!

У Києві почали продавати наклейки з прапором Євросоюзу для українських автомобільних номерних знаків. ДАІ вже попередило, що штрафуватиме за такі наклейки, бо вони не дозволяють одразу визначити номер автомобіля. Наклейки прикріплюються поверх українського прапора на номері. Тепер усі даішники в Києві в першу чергу дивляться на номери машин, які проїжджають.

Руслана зі сцени Майдану пообіцяла вчинити самоспалення, якщо влада не почує протестувальників і не підпише Угоду про асоціацію. В інших містах протести теж активізуються. Звичайно, крім міст сходу України.

6 грудня

О 6:30 ранку приїхав до Львова. Місто зустріло мене снігопадом. Оксана Прохорець не встигла до поїзда через ожеледицю і снігу на львівських дорогах. Але запізнилася всього хвилин на п’ять. Заїхали до неї, пили чай і снідали. День проминув швидко. Майдан тут, незважаючи на снігопад, багатолюдний і активний. Більшість учасників – студенти і «свободівці».

Українці вже зібрали півмільйона гривень на громадське інтернет-телебачення. Думаю, що 5-й канал і ТВі в найближчі дні можуть узагалі відключити.

Янукович, як виявилося, додому летіти не хоче. Замість Києва приземлився в Сочі та п’є чай із Путіним. Про результати його офіційної поїздки до Китаю ходять тільки чутки, ніякої конкретної інформації. Кажуть, що він домовився віддати Китаю в оренду землі на півдні України. Але ці чутки ходили й рік тому разом із чутками про те, що Янукович домовився з Китаєм про переселення декількох десятків тисяч китайців до Криму.

Увечері повідомили, що навіть після Сочі Янукович не хоче летіти до Києва і начебто намагається полетіти з офіційним візитом на Мальту. Пізніше надійшло повідомлення про те, що уряд Мальти відмовився приймати у себе Януковича і він таки вирушив додому.

До Борисполя поїхали його зустрічати понад 300 автомобілів учасників протесту.

7 грудня

Приїхав додому з вокзалу близько 8-ї ранку. Нікого не розбудив.

Сьогодні день народження Антона – йому вже 11 років!

До першої години дня його друзі та однокласники зібралися в нас удома, і ми вирушили на метро до Гідропарку. Досить швидко відшукали пейнтбольний клуб «Планета», отримали обмундирування, маски, автомати-маркери. Розділилися на команди: на «зелену» та «синю». Відповідно пов’язали на шию зелені та сині хустки й майже дві години з безліччю перерв билися, розстрілюючи одне одного кульками з фарбою. На вулиці було холодно. У перервах заходили погрітися до будівлі клубу, пили какао з автомата. Розстрілявши всі кульки та закінчивши гру, поїхали додому їсти піцу. Свято завершилося до сьомої вечора, всі залишилися задоволені, особливо іменинник. Тільки один однокласник Антона був трохи сумний – він погано надів маску і під час першого «бою» в Гідропарку кулька з фарбою розбила йому губу. Більше він брати участі в битві не захотів. Але співробітники клубу відвели його до тиру, і він, заспокоївшись, розстрілював із автомата-маркера порожні пивні бляшанки.

Сьогодні міліція й «Беркут» взяли під посилений контроль телецентр на Мечникова і телевежу. Майданівці кажуть, що збираються теж туди висуватися, щоб чи то протестувати проти інформаційної політики уряду – адже дійсно в новинах головних телеканалів нічого про протести не повідомляють, – чи щоб заблокувати їхню роботу.

Заарештовано активіста «Дорожнього контролю» Андрія Дзіндзю. У Черкасах побоїще між євромайданівцями та міліцією. У Донецьку нарешті теж вийшли протестувати проти уряду. Багато хто вважає, що Янукович уже підписав із Путіним угоду про вступ України до Митного союзу. Але ввечері хтось із уряду Росії сказав, що такої угоди не було і про вступ України в МС під час учорашньої зустрічі Путіна і Януковича в Сочі взагалі не говорили. Слабо в це віриться.

8 грудня. Неділя

Київ вирував увесь день, а надвечір стався маленький землетрус: «свободівці» в масках накинули петлю на шию пам’ятника Леніну на бульварі Шевченка та стягли його з п’єдесталу. Відразу заходилися розбивати його кувалдами та молотками. Спочатку розбили голову. Багато «свободівців» і просто перехожих підбирали шматочки червоного мармуру від пам’ятника на згадку. Весь цей час поблизу стояв автобус із «беркутівцями», але з автобуса вони не виходили і в те, що відбувається, не втручалися. Поки що незрозуміло, куди поділися комуністи, що чергували постійно біля пам’ятника. У них там стояв намет. Скоріше за все втекли.

На Майдані близько ста тисяч людей. Кричать: «Азарова у відставку!» Відволіклися привітати автопробіг на підтримку Євромайдану, який приїхав із Харкова. Повідомили, що на київський Майдан із Харкова приїхали понад п’ятсот осіб, які планують тут залишитися до перемоги. А почалося віче, як зазвичай, із молитви. Виступав Любомир Гузар, потім Тарас Петриненко співав «божественні пісні». Біля Маріїнського палацу влада організувала свій мітинг – привезли близько 2 тисяч бюджетників, склали списки. За списками ввечері видаватимуть гроші за участь. Але там довго нічого не відбувалось, і бюджетники намагалися покинути Маріїнський парк. Їх не випускали, говорили, що перед ними виступить прем’єр-міністр Азаров. Так він, здається, і не виступив перед проплаченим мітингом.

9 грудня. Понеділок

Увечері все-таки провів у Будинку кіно презентацію автобіографічного роману Юлі Пилипенко «Рижик». Вона все одно приїхала заради презентації до Києва. На зустріч прийшло сім осіб, але, з огляду на ситуацію в Києві, це можна вважати шаленим успіхом. А день починався так мирно! О дев’ятій ранку на другому поверсі захопленої мітингувальниками мерії запрацювала безкоштовна перукарня. Перукарі-волонтери стригли всіх бажаючих, вишикувалися черги клієнтів. Але всіх охочих підстригти не вдалося. Спочатку солдати внутрішніх військ із залізними щитами в руках перегородили вулицю Грушевського, потім пішли атаки «Беркута» на блокпости Майдану біля Кабінету міністрів і парламенту. Кілька вантажівок із солдатами ВВ перегородили Майдан із боку Європейської площі. Біля Бессарабського ринку вивантажився з автобусів «Беркут». Господарям кафе, ресторанів і магазинів міліція наказала зачинитись і відпустити персонал додому. Три центральні станції метро зачинили через підозру в замінуванні. Пасажирів евакуювали. Потяги метро тепер у центрі не зупиняються. Янукович спочатку зібрав у себе в Межигір’ї силовиків, потім пообіцяв «круглий стіл» і сказав, що виступить по телевізору разом із трьома колишніми президентами. Так. Виступив. Дивитися було огидно. Коли говорив про побиття «беркутівцями» студентів наприкінці листопада, на його обличчі з’явилася самовдоволена посмішка. Перший президент Леонід Кравчук, який сидів поруч із ним, теж посміхався. Тільки Леонід Кучма явно почувався невпевнено і некомфортно. Ющенко сидів із байдужим виглядом, ніби його там і не було. Що відбувається нині на Майдані – незрозуміло.

10 грудня. Вівторок

Минулої ночі прибрали барикади з Лютеранської, Банкової, Інститутської та Грушевського. Коли я йшов пішки з культурного центру «Майстер-клас» після вечірки, організованої Французьким інститутом, на вулиці було холодно та безлюдно. Печерська лавра з її надбрамною церквою здавалася декорацією для зйомок якогось історичного фільму. А коли дійшов до метро «Арсенальна», побачив величезну військову машину радянського часу. Незрозуміло, для чого її було зроблено – чи то для тарану барикад, чи то для пробивання дірок у стінах будинків. Далі по Грушевського поруч із Будинком офіцерів з паркових лавок було зроблено перший ряд барикади, а другий – вже з ламаних меблів, залізних сміттєвих урн та іншого підручного матеріалу. Біля вогнищ, які палали в залізних бочках, було багатолюдно. Перед барикадою стояли бійці «Беркута», за барикадою – майданівці й просто ті, хто прийшов із ними поговорити про політику. Зокрема, кілька жінок, чиї голоси якось по-особливому виділялися на тлі цієї революційної картинки. Далі, за барикадами, знову стояли солдати. Коли я звернув за Будинок офіцерів, то побачив невеликий прохід між стіною вевешників, які стояли зі щитами, і стіною будинку. Поблизу вевешників проходив маленький мітинг, якась жінка в мікрофон зверталася до них зі словами «Я – мати п’ятьох дітей». Солдати дивилися на неї втомленими очима. Трохи далі по Інститутській – знову солдати, тільки вишикувані вже в колону і ніби як готові кудись іти. Голова колони «дивилася» вниз, на Майдан. Я йшов і все фотографував. А сьогодні вранці виявилося, що барикад більше немає, але при цьому ніякої інформації про зіткнення з міліцією, про поранених і заарештованих. Дивно.

13 грудня

Повернувся з Луцька разом із Петром Коробчуком і Миколою з «Твердині». Заїхали до мене, поснідали, випили кави і пішли на Майдан. День сонячний і холодний. Чудовий настрій. Зупинилися спочатку на Прорізній у сквері, фотографував гостей на рекламних лавках, зроблених у формі кавових чашок. Пройшли через декоративну барикаду на стику Прорізної та Хрещатика і тут же на тлі наметів побачили аніматорів у костюмах героїв із діснеївських мультиків – Панду з «Кунг-фу панда» і білочку з «Льодового періоду». Панда видалась актуальнішою, враховуючи, що хлопчаки будинку часто вигукують «Панду геть!» – дитячий парафраз на кричалку «Банду геть», яка тисячі разів звучить на Майдані. Фотографувалися з дядьком у костюмі Панди. У нього теперь немає твердої такси за фотографію з ним. «Давайте, скільки можете!» – сказав він. Микола дав йому 10 гривень, я – теж 10. Знайшли майданівський намет із написом «Волинь». Петро і Микола сфотографувалися на тлі намету земляків, і ми вирушили на Майдан. Навколо повно туристів. Усі радіють сонцю та фотографуються на тлі революції. Багато росіян. Виявляється, якась турфірма у Краснодарі організовує тури на Майдан і робить непоганий бізнес. Квитки на літаки між Києвом і Москвою теж розкуплено, такого ажіотажу давно не було. Російські шоу-зірки летять фотографуватися на тлі барикад. Вже засвітилися телеведуча Собчак і стиліст Звєрєв.

Поки мене не було в Києві, барикади на Інститутській і біля ЦУМу «добудували». Це не складно, адже погода дозволяє! Люди просто набирають у мішки сніг і відколені від дороги шматки товстого льоду та піднімають ці мішки на вершину барикади. Тепер вони явно вищі 4-х метрів у висоту. Може, навіть 5 метрів. Щоправда, штурму, незважаючи на побоювання та погрози влади, не було. Не було, але рано чи пізно буде – до Києва продовжують стягувати міліціонерів і «беркутівців» із Донецька, Рівного, інших регіонів. А поки що атмосфера на Майдані та Хрещатику святкова, а з цими «пандами» і «білочками» взагалі майже карнавальна.

У Володимирі-Волинському два дні тому мене вразили ціни на «бізнес-ланчі». Ще недавно я думав, що найбіднішим містом України є Севастополь, адже саме там я бачив вивіски на кафе з найнижчими цінами на бізнес-ланч – 19 гривень за три страви і напій. Але Володимир-Волинський переплюнув Севастополь. Не знаю тільки: за бідністю чи за щедрістю. Бізнес-ланч за 11 гривень! Я, щоправда, не пообідав у кафе з такими цінами. Просто не було часу, треба було повертатися до Луцька. Може, так впливає близькість польського кордону, до якого від цього містечка 16 км? Може, поляки їздять сюди обідати заради економії??

Православна церква Московського патріархату знову подала свій голос проти Майдану. Цього разу вустами протоєрея Андрія Ткачова, настоятеля храму Агапіта Печерського. Варто цитувати дослівно: «Такий анархізм мене взагалі не радує. Тому що у нас демократія не пряма, а парламентська, представницька. Тоді потрібно валити всі основи нашої держави. Але у мене ніколи не було представників у владі – за всі 20 років незалежності цієї держави. Це не означає, що я мушу ходити на Майдан і кричати. Я туди не піду і дітей не пущу, бо це марно. Я нікого не благословляю ходити на Майдан. Бо не вірю, що мільйон людей із обмеженими думками народять хороше рішення просто через кількісну більшість. Тут знову виникає питання до громадян цієї країни – ви хочете в Європу чи ви хочете побудувати комунізм в окремо взятій країні? На одному і тому ж Майдані зібрані ті, хто просто хоче в Європу, ті, хто не хочуть, треті – чогось іще. Але їх об’єднує одне – вони всі проти влади. А протестні настрої не плодять креативу».

Цікаво, який іще «креатив» плодитиме Московський патріархат?!

Учора ж показали по телевізору круглий стіл, організований Януковичем для національного примирення. Українських студентів за цим столом представляв якийсь рожевощокий пухкий хлопчик, який виступав проти Європи і взагалі виявився членом організації «Молоді регіони», тобто просто представником «гітлерюгенду» Януковича.

За вікном замість снігу капає дрібний дощик. Значить, температура до вечора піднялася. Сподіваюся, потепління не буде, інакше барикади почнуть танути і це може прискорити їх штурм міліцією. Налив собі стаканчик джин-тоніка. Допиватиму – і спати! Доброї ночі, країно!

14 грудня. Субота

Азаров збожеволів. Він сказав, що ми відмовляємося від зближення з ЄС тому, що Україна не готова до одностатевих шлюбів! Раніше ідіотською антиєвропейською пропагандою займався в Україні тільки кум Путіна Медведчук, але тепер йому на допомогу прийшов увесь український уряд! І це при тому, що Янукович кілька разів відмовлявся призначати Медведчука прем’єр-міністром або віце-прем’єром, чого щоразу під час зустрічей із Януковичем вимагав Путін. Цікаво і сумно.

Сьогодні їздили в «Сільпо» на Борщагівку. Закупили продуктів собі і мамі-Раї з татом-Юрою. Заїхали до них. Мама переживала, що нічим нас годувати. Пили чай із тортиком. Хлопчаки гралися з кішкою Мурочкою. Вона, відповідно до свого літнього віку, була лінива і повільна. Зрештою пішла від Тео і Антона та влаштувалася під гарячою батареєю. До старості не тільки люди відчувають зайвий холод навіть у нормальну погоду, а й кішки!

Як завжди, мама скаржилася на батька. Він знову поламав навушники, в яких дивиться ночами телевізор. Дивився о третій годині ночі на повну гучність. Розбудив її, вона прийшла у вітальню, влаштувала йому скандал. Боялася, що він розбудить телевізором сусідів знизу. Брат пообіцяв приїхати і полагодити навушники. Нічого нового. Здається, ці навушники з проводом завдовжки три метри ламаються вже не вперше. Хоча після сьогоднішньої розмови з батьком мені здалося, що він став чути краще. Його глухота іноді дуже вибіркова: він не чує те, що він не хоче чути, як він раніше не хотів чути наші з братом запитання щодо його комуністичних переконань.

Провели у мами-Раї і тата-Юри годинки півтори та повернулися додому. Намагався повернутися до написання «литовського роману». Просидів понад годину перед комп’ютером і нічого не написав. У голові тяжкість, і думки через неї робляться неповороткими, як черепахи.

Увечері спустився на Майдан. Там, після виступів політиків, на сцені грав «Океан Ельзи». Людей було море, на Майдан вийти не вдалося. Прогулявся до «Купідона», заглянув усередину, але нікого зі знайомих не побачив і вирушив до видавця Петі Хазіна на Терещенківську. Посиділи з півгодини, випили по кілька чарок домашньої наливки з журавлини і розійшлися.

16 грудня

Учора студенти винесли на сцену Євромайдану метрове «вухо Януковича» і вимагали, щоб він почув мітингувальників. Пообіцяли йому, якщо не почує Майдану, подарувати нові мізки. 2010-го року під час президентської кампанії на всіх білбордах і плакатах Януковича було зображено його «замислений» портрет, під яким великими літерами було присутнє його рекламне політичне «кредо» – «Почую кожного!» За три роки він явно нічого і нікого не почув.

Руслану, Мустафу Найєма і багатьох інших активістів Майдану почали викликати в прокуратуру на допити. Янукович оголосив, що знайшов трьох «крайніх», які відповідають за перший розгін Майдану. Це колишній офіцер КДБ, заступник секретаря РНБО Сівкович, голова Київської міської адміністрації Попов, який так любить новорічні ялинки, і начальник київської міліції Коряк. Дуже сумніваюся, що їх покарають! Просто тимчасово «усунули від виконання службових обов’язків»².

Завтра майданівці збираються встановлювати перед офісами Ахметова і Клюєва «криваві ялинки», на яких замість новорічних іграшок будуть висіти фотографії закривавлених учасників протестів, побитих «беркутівцями» наприкінці листопада.

Дуже до речі уряд оголосив про швидке нове підвищення вже і так позамежних зарплат суддів. Мабуть, їм доведеться виносити ще більше заздалегідь підготовлених суворих вироків представникам опозиції та учасникам протестів. Будемо сподіватися, що так вони призбирають собі грошенят на покупку нерухомості за кордоном, аби було куди тікати, коли влада Януковича закінчиться.

Сьогодні о 14:00 засідало журі премії «Гордість країни». Нам роздали інформацію про кандидатів у «народні герої». Найбільше мені сподобався 95-річний сільський лікар, який досівиїздить на виклики в найближчі села навіть узимку і в снігопад на велосипеді! Залишилося ще одне засідання журі, а потім – 27 березня – церемонія нагородження в Театрі імені Івана Франка. Якщо, звичайно, ситуація в країні не погіршиться.

17 грудня

Янукович зранку полетів до Путіна, а вже після обіду заявив, що газ для України подешевшає на 30 відсотків. Ось вона, ціна відмови від європейського майбутнього. Цікаво, що ще подешевшає завдяки «добрій волі» Путіна? Людське життя вже і так тут дешеве, далі, точніше – дешевше нікуди. Руслану в прокуратурі допитували 5 годин! Про що можна говорити 5 годин із прокурором? Напевно, він просто ставив п’ять годин поспіль одне й те ж запитання, на яке Руслана відмовлялася відповідати. А потім він утомився, і Руслану відпустили до наступного допиту. Життя стає схожим на старі радянські фільми про радянських розвідників, яких допитували в гестапо, а вони мовчали і на жодне запитання не відповідали! Героям слава! І старим, кіношним радянським, і реальним сьогоднішнім українським!

18 грудня. Середа

Банний день. Точніше, вечір. Попарилися добре, випили по літру чаю і по чарці чачі. У сауні зібралися до шостої вечора. Обговорювали політичну ситуацію за температури +110 градусів Цельсія. Потім прийшов, спізнившись, Яневський і заборонив говорити про політику взагалі та про Тимошенко зокрема. Щоб не зіпсувати позитивний ефект сауни на здоров’я. Назад я йшов додому через Майдан. Там біля вогнищ обговорювали останні новини з Москви. Виявляється, за новим договором про ціну за газ Кремль має право переглядати і змінювати ціну кожні три місяці. Залежно від поведінки Януковича. Напевно, це не єдиний цікавий пункт цього договору. Дядько-киянин, який теж зупинився біля бочки з вогнищем поруч із пам’ятником Незалежності, розповідав, як цього ранку підходив до міліціонерів біля парламенту і запитував, чи дійсно їм заборонили бити мітингувальників. Міліціонер показав гумовий кийок і цілком привітно відповів: «Про заборону сказали, але кийки видали. А якщо кийок у руці, то що з ним можна робити? Тільки використовувати!»

Так, це те ж саме, що видати всім автомати і патрони та заборонити стріляти.

У Росії випустили з колонії «Pussy Riot», і Надія Толоконникова відразу повідомила про звільнення в ФБ. Москва «демократизується» перед зимовою Олімпіадою. Того й дивись, випустять іще кого-небудь! Може, навіть Ходорковського?!

По країні тривають євромайдани та антимайдани. «Антимайданівці» скаржаться, що їм не платять обіцяні гроші. Хоча Андрій із Лазарівки розповів, що «антимайданівці» з його села привозять додому не тільки гроші, але й одяг, який беруть безкоштовно на Євромайдані. Туди кияни принесли і продовжують приносити тисячі курток, светрів та інший теплий одяг. Розклали її в декількох місцях, щоб усі, хто хоче, міг брати й одягатися тепліше. Кілька днів тому я бачив, як старенька носила плетені власноруч вовняні шкарпетки і пропонувала хлопцям-майданівцям біля барикад на Грушевського. Перший хлопець, до якого вона підійшла, сказав, що в нього вже є дві пари.