Kitabı oku: «Довідник поліцейського», sayfa 3

3.5.2. Утоплення

– Один із видів механічної асфіксії, при якому механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), що потрапляє в дихальні шляхи.

– Якщо утопленик непритомний та перебуває у воді, необхідно перевернути його на спину та перевірити дихання.

– Безпосередньо на березі необхідно відновити прохідність дихальних шляхів та перевірити наявність дихання.

– Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води (до легень потрапляє невелика кількість).

Не треба робити натискання на живіт або перевертати головою вниз для видалення води із легень!!!

– За відсутності дихання необхідно виконати 5 вдихів (зняття спазма – механічної асфіксії).

– Повторно перевірити ознаки життя.

– За їх відсутності розпочати СЛР.

– За можливості максимально швидко застосувати дефібрилятор.

– У разі появи ознак життя надати стабільне положення.

Ускладнення:

– підвищений ризик гіпотермії, якщо температура води менше 25 °C;

– можливе пошкодження хребта;

– блювота є частим явищем;

– звернути увагу на сторонні тіла.

Немає різниці прісна чи морська вода, утопленик обов’язково госпіталізується!

3.5.3. Загальні принципи допомоги постраждалим з отруєннями

Клінічні прояви:

– астенія (втома), головний біль, запаморочення, нудота, втрата свідомості, блювота, шкіра бордового кольору.

Проведення рятувальних дій:

– дотримуватись безпеки рятувальника;

– у всіх випадках постраждалий повинен бути негайно ізольований від токсичного середовища та якомога швидше перевезений в лікарню;

– якщо це можливо – на початку дати кисень у високих концентраціях.

3.5.4. Ураження електричним струмом

Фактори, що впливають на тяжкість:

– напруга, сила струму, опір струму, а також час контакту.

Наслідки:

– зупинка серця;

– параліч дихальних м’язів може викликати зупинку дихання;

– великі неврологічні ушкодження;

– опіки різних ступенів.

Послідовність дій:

– вимкнути джерела живлення;

– після припинення подачі напруги звільнити постраждалого від дротів за допомогою ізоляційного матеріалу;

Не торкатися до тіла постраждалого!

– якщо не дихає, застосовувати СЛР;

– по можливості використати дефібрилятор;

– знайти точку входу та виходу струму для оцінки важкості ураження.

3.5.5. Надання допомоги вагітним. Особливості СЛР у вагітних

Алгоритм включає в себе порятунок не тільки матері, але й дитини в її утробі.

– Має бути щонайменше два рятувальники.

– Негайно повідомити про спеціальну ситуацію диспетчера.

Фактори, які погіршують прогноз виживання:

– збільшене споживання кисню і швидка його утилізація;

– висока ймовірність аспірації шлункового вмісту;

– зниження площі для СЛР, так як молочні залози збільшені і діафрагма піднята за рахунок живота;

– обмежений рух підйому діафрагми може потребувати більшої сили вдиху;

– затискання верхньої порожнистої вени, коли жінка лежить на спині.

– знижений об’єм легень через стискання їх маткою.

Дії при СЛР у вагітної:

– Покласти її на лівий бік так, щоб її спина перебувала під кутом приблизно в тридцять градусів.

– Перемістити її живіт вліво.

Це зменшить тиск на порожнисту вену та збільшить приплив повітря до легень.

3.5.6. Інсульт

Зниження подачі кисню до нервових клітин спричиняє втрату їх функцій.

Механізм:

– закупорювання артерій мозку згустками крові;

– руйнування судин призводить до крововиливу в мозок, після чого відбувається затиснення нервових тканин.

Клінічні ознаки:

– залежно від розміру пошкодженої нервової тканини головного мозку та їхнього розташування постраждалий може бути спаралізований або в комі;

– головний біль;

– нечутливість або параліч однієї сторони тіла;

– запаморочення;

– порушення мови;

– зорові порушення;

– параліч мімічних м’язів;

– напади.

Оцінка неврологічних симптомів

Зробіть три послідовні маніпуляції, для цього попросіть постраждалого:

– показати зуби або широко посміхнутися (викривлена посмішка);

– закрити очі, підняти руки вперед і зберегти цю позицію протягом 10 секунд (відсутність функцій однієї з кінцівок);

– повторити просте речення «за вікном сяє сонце» (нечіткість мови).

Послідовність дій:

– допомога спеціалізованої медичної бригади;

– киснева маска;

– вимірювання рівня цукру в крові (гіпоглікемія може імітувати інсульт);

– моніторинг життєво важливих функцій;

– постійний догляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

3.5.7. Судомний напад (епілепсія)

– Мимовільні, невпорядковані рухи за участю частини або всього тіла.

– Напад зазвичай займає менше п’яти хвилин.

– Постраждалі, як правило, не знають про час нападу і не пам’ятають, що сталося.

– Сфінктер-релаксація (мокрий одяг).

– Під час кризи постраждалий взагалі не дихає, може бути ціаноз (конвульсії можуть бути при епілепсії, гіпоглікемії та інсульті).

Послідовність дій:

Ви не можете зупинити кризу, яка вже почалася, тому:

– в жодному разі не можна знерухомлювати постраждалого;

– прибрати тверді, гострі або гарячи предмети, які знаходяться поруч;

– захистити постраждалого від додаткових травм;

– не вставляти нічого насильно в рот!!!

– оцінити стан постраждалого після кризи і переконатися, що він дихає;

– якщо не дихає, починати СЛР;

– якщо дихає нормально, повернути постраждалого в ББП;

– перевірити та оцінити життєво важлививі ознаки;

– транспортувати в лікарню.

3.5.8. Інфаркт

Інфаркт міокарда – це крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки серцевого м’яза, що виник внаслідок недостатнього кровопостачання у цій ділянці.

Ознаки (симптоми):

– дискомфорт в центрі грудної клітки;

– стискаючий, тягнучий біль за грудиною;

– біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу;

– відчуття страху;

– часте дихання (більше ніж 30 за хвилину);

– холодний піт, нудота, запаморочення.

Послідовність дій:

– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

– перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;

– розстібнути одяг у постраждалого;

– забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

– забезпечити постійний нагляд за постраждалим;

– при втраті свідомості та зупинці дихання негайно розпочати СЛР.

3.6. Шок і різновиди шоків

Шок є результатом різниці між потребою і подачею кисню в тканину.

Клінічні ознаки:

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– АТ спочатку нормально потім гпотензія;

– час капілярної заправки становить більше 2-х секунд;

– тахіпное (пришвидшене дихання);

– ціаноз, шкіра мармурова;

– ажітація або сонливість;

– холодні кінцівки, бліді або теплі, червоні.

Різновиди шоку:

– кардіогенний шок: інфаркт міокарда, аритмії, захворювання клапанів;

– гіповолемічний шок: кровотеча, опіки, зневоднення;

– перерозподільний шок: анафілактичний, септичний, нейрогенний (спінальниий);

– обструктивний шок (позасерцевий): пневмоторакс, тампонада серця.

Клінічні ознаки:

– холодний піт;

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– гіпотензія;

– диспное;

– біль в грудях.

Послідовність дій:

– абсолютний спокій, напівлежаче положення;

– киснева маска;

– моніторинг життєво важливих функцій;

– постійний нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки гіповолемічного шоку:

– бліда шкіра з холодним потом;

– час капілярного наповнення > 2-х секунд;

– АТ спочатку нормально, потім гіпотензія (зниження тиску);

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– спрага.

Послідовність дій:

– зупинка кровотечі;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування лежачи до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки перерозподільного шоку:

– тахікардія пульс ниткоподібний;

– гіпотензія;

– почервоніння шкіри;

– відчуття жару;

– занепокоєння.

Послідовність дій:

– ізолювати постраждалого з небезпечного середовища, переривання контакту з алергеном;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки обструктивного шоку:

– диспное (поверхневе дихання);

– ціаноз губ і кінцівок;

– гіпотензія;

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– час капілярного наповнення > 2 секунд;

– блідість.

Послідовність дій:

– положення напівсидячи;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

3.7. Допомога при пологах поза лікувальним закладом

ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ПОЛОГИ Є ПРИРОДНИМ ПРОЦЕСОМ, НЕ НАМАГАЙТЕСЯ В НЬОГО ВТРУЧАТИСЯ!

Перша допомога при раптових пологах, включаючи безпосередньо догляд за матір’ю і новонародженим відразу ж після пологів. Протягом цього часу не залишайте жінку саму.

Надання першої допомоги при пологах:

– негайно викличте «швидку допомогу»;

– допоможіть жінці влаштуватися зручніше, звичайно це положення на спині із зігнутими коліньми або на боку. покладіть під голову і плечі породіллі подушку або складений одяг;

– заспокойте і підбадьорте жінку;

– вимийте руки;

– підкладіть чисті рушник, ковдру чи будь-який інший матеріал під сідниці жінки;

– скиньте з породіллі нижню білизну і зайвий одяг, але накрийте її ковдрою або рушником;

– подбайте, щоб у головах породіллі перебував хто-небудь для надання їй психологічної підтримки;

– ні в якому разі не намагайтесь сповільнювати розродження.

Родопомічні заходи:

– при появленні голівки плода підтримайте її однією рукою. Будьте готові до того, що частина тіла немовляти, яка залишилася, вийде досить швидко. Не тягніть немовля на себе!

– якщо пуповина обмоталася навколо голівки немовляти, обережно ослабте її і розмотайте.

– під час пологів намагайтесь очищати рот і ніс немовляти від слизу та рідини, що накопичується;

– коли ступні немовляти вийдуть повністю, акуратно переверніть його обличчям до низу, підтримуючи ступні ніг у трохи піднятому положенні. Тіло новонародженого слизьке, тому тримайте його міцно, але не стискайте;

– якщо немовля почало плакати – це нормально (легені розправилися);

– піклуйтесь про постійну підтримку голови немовляти;

– зачекайте одну хвилину, потім затисніть пуповину приблизно 15 – 20 см від плоду двома затискачами або бинтами та переріжте її між ними;

– якщо немовля не подає ознак життя, не чекаючи так само виконайте перерізання та приступайте до СЛР;

– п’ять вдихів, перевірте ознаки життя, якщо вони відсутні послідовно виконуйте три компресії та один вдих.

3.8. Деблокування постраждалих

Використовується в таких випадках:

– небезпека пожежі, вибуху, обвалення конструкцій;

– наявність матеріалів і (або) небезпечних речовин;

– рятувальні дії не можуть бути забезпечені;

– неможливо отримати доступ до інших постраждалих, які потребують невідкладної допомоги;

– постраждалий з зупинкою серця знаходиться в положенні, при якому немає можливості почати реанімацію.

3.8.1. Деблокування постраждалих з автомобіля

Перед деблокуванням постраждалих із пошкодженого автомобіля чи іншої техніки потрібно враховувати, що за таких дій може бути завдано додаткових тяжких травм. Тому необхідно, щоб не зашкодити постраждалому, залучати осіб, які перебувають поряд, а також використовуати різні технічні засоби.

Слід пам’ятати, що деблокування – не головний захід під час надання допомоги, а необхідна передумова для цього.

Послідовність дій:

– вимкнути двигун, якщо він все ще працює, видалити ключі із замка запалювання;

– перед тим як почати звільнення постраждалого, від’єднати пасок безпеки та перевірити ноги постраждалого – вони можуть бути заблоковані педалями;

– рятувальник заводить руку під рукою постраждалого і підтримує його голову;

– невеликими рухами посуває постраждалого;

– покласти постраждалого на землю (на небезпечній відстані від машини), підтримуючи голову.

Деблокування на ноши

3.8.2. Деблокування постраждалих з-під завалів

За необхідності вийняти постраждалого з-під завалу потрібно спочатку звільнити тіло від уламків і предметів, що заважають.

Слід обережно взяти постраждалого під руки, забезпечуючи максимальну безпеку для голови та хребта.

Після проведення вторинного огляду за потреби слід максимально обережно зняти одяг (передусім, у разі переломів, сильних кровотеч, опіків, перебування постраждалого в непритомному стані).

3.9. Переміщення постраждалих

Є безліч способів транспортування постраждалого.

Кожен метод повинен враховувати місцезнаходження постраждалого, травми, зріст і вагу постраждалого, необхідну відстань, кількість осіб, які будуть виконувати іммобілізацію, наявне обладнання, час.

Рекомендації:

– відкладіть іммобілізацію, якщо це можливо, до прибуття допомоги;

– перед іммобілізацією необхідно виконати маніпуляції першої допомоги, за винятком випадків в небезпечному середовищі;

– пояснюйте постраждалому кожен крок, який ви будете робити.

У будь-якому випадку слід дотримуватися таких правил:

– оцінити свої фізичні можливості;

– завжди зберігати рівновагу;

– піднімати або опускати постраждалого за допомогою м’язів ніг;

– тримати спину прямо;

– тримати руки ближче до тіла;

– переміщати постраждалого в міру необхідності.

Підтримка та перенесення постраждалого в свідомості

– Можуть бути використані краватки, мотузки.

Перенесення на ковдрі або схопивши за одяг

– Коли вага постраждалого більше за вагу рятувальника.

– Зверніть увагу на краватки, шарфи, верхні ґудзики.

– Коли постраждалий напівроздягнений.

Перенесення одним рятувальником

Перенесення двома рятувальниками

3.10. Транспортування постраждалих

Перенесення постраждалих на ношах або жорсткому щіті при русі по нерівній місцевості або на сходинках (бажано, щоб постраждалого несли три-чотири рятувальники):

– постраждалий транспортується ногами вперед;

– при підйомі на гору або по сходах – головою вперед.

3.10.1. Положення постраждалого при транспортуванні в залежності від типу травмування

На спині:

– гіповолемічний шок;

– проникаючі поранення живота;

– перелом нижніх кінцівок;

– ушкодження хребта.

В положенні «жаби»:

– перелом кісток таза;

– поранення органів черевної порожнини.

На животі:

– травми та отпіки спини;

– травми сідниць;

– травми задньої поверхні нижніх кінцівок.

Стабільне бокове положення:

– без свідомості;

– кома;

– отруєння;

– часта блювота при черепно-мозковій травмі;

– інсульт, напади.

Напівсидячи та поєднане положення напівсидячи та «жаби»:

– поранення шиї;

– утруднене дихання, (диспное);

– перелом верхніх кінцівок;

– при підозрі на шок, інфаркт;

– поранення органів грудної клітки.

3.11. Перша психологічна допомога

Перша психологічна допомога (далі ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу.

ППД надається після того, як базові потреби людини задоволені. Так, після того, як особа постраждала від вчиненого злочину або стала його свідком, у неї можуть з’являтися проблеми, яких раніше не було. ППД може надати не лише професійний психолог, а й інший спеціаліст, який знайомий з правилами її надання.

Надається ППД у будь-якому безпечному місці за відсутності сторонніх осіб.

Етика надання ППД:

– бути чесним/чесною з постраждалою особою;

– поважати думку постраждалої особи;

– звільнитися від власних стереотипів;

– поважати етнокультурні, ґендерні особливості;

Зверніть увагу, що у чоловіків і жінок можуть бути різні першочергові потреби в кризовій ситуації. Для з’ясування потреб важливо уважно слухати постраждалу особу, нічого не домислювати і не вигадувати. Важливо пам’ятати, що чоловіки та хлопчики також потребують емоційної підтримки! Уникайте зосередження своєї уваги лише на жінках та дівчатах.

– не пропонувати жодних матеріальних благ;

– не пропонувати допомогу насильно;

– пояснити, що допомогу можна при бажанні отримати пізніше.

Завдання ППД:

– формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;

– сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

– зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим;

– сформувати у людини розуміння того, що надзвичайна подія, свідком або учасником якої вона була, закінчилась і не становить більше загрози.

При наданні ППД необхідно дотримуватися таких принципів:

– захищати безпеку, гідність і права людини (уникати дій, які можуть поставити людину під загрозу травмуючих впливів; намагатися захистити її від повторної фізичної та психологічної травми; звертатися до людини з повагою; допомагати відстоювати її права та отримувати належну підтримку; діяти в інтересах особи, якій допомагаєте);

– адаптувати свої дії до культурних традицій людей, яким ви надаєте допомогу;

– бути в курсі інших засобів реагування в надзвичайній ситуації (знати, які заходи реагування вживаються і які є ресурси для надання допомоги; чітко уявляти власні функції та їх межі); берегти себе.

До оперативних принципів надання першої психологічної допомоги належать:

1. Дивитися. Коли люди перебувають у стресовому стані, першим корисним кроком буде допомогти їм заспокоїтися, зокрема: знайти безпечне місце; говорити м’яко, повільно та спокійно; підтримувати зоровий контакт: спробувати сісти поруч з людиною або присісти перед нею так, щоб ви були на одному рівні; перевірити умови безпеки.

Якщо людина панікує чи виглядає дезорієнтованою, намагайтеся заохотити її зосередитися на нетривожних речах у найближчому оточенні. Наприклад, спробуйте привернути її увагу до чогось, що ви бачите або чуєте, приміром, можете прокоментувати звук або навколишні об’єкти.

2. Слухати. Будьте терплячими і спокійними, коли ви говорите з людиною, котра знаходиться у стресовому стані. Їй може знадобитися деякий час на те, щоб довіритися вам, особливо якщо вона боїться. Важливо: виявити основні потреби постраждалої особи; звертатися до людини з повагою, відповідно до її культури; назватися; слухати, давши людині виговоритися; бути делікатними щодо фізичного контакту; створити елементарні комфортні умови (наприклад, дати води).

3. Спрямовувати. Допомогти людині емоційно подолати складну ситуацію; надати необхідну інформацію; допомогти зв’язатися з рідними та/або зі службою соціальної підтримки. Якщо в людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання попросіть її: упертися ногами в підлогу; допоможіть її поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах; зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети навколишнього оточення, які вона може побачити, почути чи помацати; попросіть розповісти, що вона бачить і чує; попросіть її зосередитися на своєму диханні і дихати повільно.

4. ПРЕВЕНТИВНІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ ТА ЗАТРИМАННЯ ПРАВОПОРУШНИКА

4.1. Перевірка документів особи

Порядок проведення перевірки документів особи врегульовано ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».

Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, які підтверджують відповідне право особи, у разі, якщо:

– особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

– існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

– особа перебуває на території чи об’єкті зі спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

– в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

– особа перебуває в місці вчинення правопорушення або ДТП, іншої надзвичайної події;

– зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом учинення правопорушення.

4.2. Опитування особи

Порядок проведення опитування особи врегульовано ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію».

Опитування (відбір пояснень) – це спосіб отримання інформації про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному проваджені, а також у справі про адміністративне правопорушення.

При опитуванні особи поліцейський повинен дотримуватись загальних правил спілкування з громадянами.

Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.

Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення.

Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх є можливим лише за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї Законом.