Kitabı oku: «Довідник поліцейського», sayfa 4

4.2.1. Опитування особи, яка звернулася до поліції із заявою про скоєне правопорушення

При отриманні повідомлення про подію поліцейські повинні з’ясувати у заявника (потерпілого):

– яка подія (правопорушення), де і в який час відбулася;

– чи є потерпілі, їх чисельність, в якому вони стані, чи надана їм медична допомога. Якщо заявником є сам потерпілий, то в нього необхідно довідатись, чи не потрібна йому медична допомога, і вжити заходів для її надання (допомогти зупинити автомобіль, вказати адресу лікувального закладу і т. п.);

– чи відомі правопорушники, їх кількість і прикмети, звідки прибули, де знаходяться. Якщо вони зникли, то в якому напрямку і на чому (вид транспорту), якими знаряддями і засобами вони користувались при вчиненні злочину, послідовність їх злочинних дій, які сліди залишили на місці події, що викрали, прикмети викраденого;

– хто є очевидцем (свідком) події (правопорушення);

– звідки заявнику стало відомо про подію (бачив особисто, чув від інших осіб і т. п.);

– інші питання, які залежно від характеру події можуть мати значення для швидкого припинення злочинних дій, правильної організації розшуку підозрюваного по гарячих слідах і охорони місця події.

Одержані відомості про правопорушення і дані про самого заявника (прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання або роботи, номери домашнього та службового телефонів) необхідно записати в службову книжку (блокнот), доповісти черговому територіального органу Нацональної поліції, після чого негайно вирушити на місце події.

4.3. Поверхнева перевірка

Порядок проведення поверхневої перевірки врегульовано ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію».

Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

ПОВЕРХНЕВА ПЕРЕВІРКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИМ ВІДПОВІДНОЇ СТАТІ. У НЕВІДКЛАДНИХ ВИПАДКАХ ПОВЕРХНЕВУ ПЕРЕВІРКУ МОЖЕ ЗДІЙСНИТИ БУДЬ-ЯКИЙ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ЛИШЕ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЛАДУ АБО ЗАСОБУ!

Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу в разі, якщо існує достатньо підстав вважати, що:

– у транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

– у транспортному засобі є річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;

– річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський під час здійснення поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

У разі виявлення під час поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та здійснює огляд відповідно до вимог ст. 237 КПК України.

Стаття 264 КУпАП регулює порядок проведення особистого огляду та огляду речей. Зокрема, особистий огляд може провадити уповноважена на те особа однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі.

У разі вчинення порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу поліцейські можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється зазвичай у присутності особи, у власності (володінні) якої вони перебувають. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути оглянуто за участі двох понятих за відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складають протокол або про це роблять відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи протоколі про адміністративне затримання.

4.4. Зупинення транспортного засобу

Підстави та порядок зупинення транспортного засобу визначено в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо:

– водій порушив Правила дорожнього руху;

– є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

– наявна інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

– транспортний засіб перебуває в розшуку;

– необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

– потрібно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху чи поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

– уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

– спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

– порушено порядок визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

4.5. Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію

Підстави й порядок висунення поліцейським вимоги щодо залишення місця, а також обмеження доступу до визначеної території передбачено в ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію».

Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки й порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.

Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту й пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя та здоров’я людей.

4.6. Обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю

Підстави та порядок обмеження поліцейським пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю визначенов ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» та КУпАП.

Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях починається з моменту її фактичного затримання.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.

Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі поінформувати свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає потреби в здійсненні такого заходу.

Згідно зі ст. 265 КУпАП, поліцейські вилучають речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей.

Вилучені речі й документи зберігають до розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві чи знищують, а в разі оплатного вилучення речей – реалізовують.

Про вилучення речей і документів складають протокол або роблять відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

У разі вчинення порушень, передбачених ст. 174, 190 – 195-4 КУпАП, поліцейський має право вилучити нагородну, вогнепальну мисливську, пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с та холодну зброю, бойові припаси і спеціальні засоби самооборони. Поліцейський має право провести особистий огляд і огляд речей порушника. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов’язків, застосовують вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей лише в невідкладних випадках.

Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначено в ст. 265-1 КУпАП.

За наявності підстав вважати, що водій учинив порушення, за яке відповідно до КУпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія роблять запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок і підстави тимчасового затримання транспортних засобів передбачено в ст. 265-2 КУпАП.

У разі наявності підстав вважати, що водійучинив порушення, передбачені ч. 1 – 4, 6, 7 ст. 121, ч. 3 ст. 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), ст. 122-5, 124, 126, ч. 1 – 4 ст. 130, ст. 132-1, 206-1 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, у тому числі за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора. Про тимчасове затримання роблять відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, то цей транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів із моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за його отриманням. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

4.7. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Проникнення до житла чи іншого володіння особи є превентивним поліцейським заходом.

На підставі ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:

– рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;

– безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

– припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які перебувають у житлі або іншому володінні.

Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складають протокол.

НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України.

Випадки, які дозволяють слідчому, прокурору увійти до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, вважаються невідкладними. Вони пов’язані з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому разі слідчий, за погодженням із прокурором, зобов’язаний невідкладно після здійснення цих дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

4.8. Перевірка дотримання вимог дозвільної системи

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ (п. 21 ст. 23).

Забезпечувана поліцією дозвільна система поширюється на бойову нарізну зброю військових зразків або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання та громадянам. Саме такі види зброї є предметами вчинення адміністративних правопорушень у сфері дозвільної системи.

Поліція в порядку, визначеному МВС України, може оглядати за участі адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб – підприємців) чи їх уповноважених представників приміщення, де є зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.

Поліція може оглядати зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, наявні у фізичних та юридичних осіб, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання й використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.

Відповідно до порядку, визначеного МВС України, поліція вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання й використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у разі виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують публічній безпеці та порядку, до усунення таких порушень.

Поліція інформує відповідний орган МВС України в одноденний строк про кожен факт виявленого порушення правил зберігання та використання зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів, речовин, щодо зберігання й використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система.

4.9. Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

Для забезпечення публічної безпеки і порядку поліція може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- й відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.

Зазначені дії сприяють:

– попередженню, виявленню або фіксуванню правопорушення, забезпеченню публічної безпеки, порядку та охорони власності, а також безпеки осіб;

– забезпеченню дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є дані, встановлені:

– показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, зокрема тими, які використовуються особою, яку притягують до адміністративної відповідальності, або свідками;

– працюючими в автоматичному режимі чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зокрема тими, що використовуються особою, яку притягують до адміністративної відповідальності, або свідками;

– працюючими в автоматичному режимі, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Ці дані визнані законом (ст. 252 КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у законодавчо визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.10. Поліцейське піклування

Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;

2) особи, яку підозрюють у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де її утримували на підставі судового рішення;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;

4) особи, яка перебуває в публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.

Наслідками поліцейського піклування можуть бути:

– відносно осіб, зазначених у п. 1, – передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;

– щодо осіб, зазначених у п. 2, 3, – передання відповідному закладу;

– стосовно осіб, зазначених у п. 4, – передання до спеціального лікувального закладу чи доставляння до місця проживання.

– Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.

– Про права поліцейський може не повідомляти, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

– Поліцейський уповноважений вилучити в особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим або собі, незалежно від того, чи заборонено їх обіг.

ПОЛІЦЕЙСЬКОМУ ЗАБОРОНЕНО здійснювати обшук особи, щодо якої відбувається поліцейське піклування.

Про застосування поліцейського піклування складають протокол, у якому зазначають:

– місце, дату й точний час (години і хвилини) застосування поліцейського заходу;

– підстави застосування;

– опис вилученої зброї чи інших предметів;

– клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.

Протокол підписують поліцейський та особа. Копію протоколу відразу під підпис вручають особі. Протокол можуть не надавати особі для підписання, а його копію – не вручати в разі, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати власні дії та керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи органу, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.

Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальному поліцейському в підрозділі поліції.

За наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

– надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьким родичам, членам сім’ї чи іншим особам за її вибором. У разі, якщо особа є недієздатною, не може усвідомлювати власні дії та керувати ними, здійснити заходів, щодо розшуку близьких родичів, членів сім’ї чи осіб, які можуть надати інформацію;

– негайно поінформувати батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.