«Повія» kitabından alıntılar, sayfa 7

...всi бачили рядом з волею страшенну народну темноту. Треба було її хоч трохи освiтити, розбити, розвiяти той густий морок, що покривав не тiльки села, а часом i хати заможних городян…

Отак Лазаря співає!

Як заспіваємо, бувало, удвох - аж стіни слухають.

А-а, пардону уже просите? Пардону, а?

Хіба в вас, у москалів, так, як у людей?

Голому, кажуть, розбій не страшний.

хто спить — той не грішить!

Хто не йде вперед, той поступається назад!

Ні бога в животі, ні гріха — на душі, ні жалості в серці...

де два — там третього не ждуть!