«Повія» kitabından alıntılar, sayfa 8

Всіх нас сира земля порівняє...

Душа, кажуть, з дев'ятого дня літає по світу

Де ж правда, де брехня?..

Одні дивилися, чи підходить цей випадок під стародавній звичай, другі - чи слугує на користь чоловікові, а чи несе втрату, - і з того боку судили. Ніхто не йшов далі, ніхто не спускався глибше у людську душу, не заглядав у своє серце, питаючи: що б я зробив, якби мене замісто Марини або Довбні на їх місці сліпа доля постановила?

– Как же тебя зовут? – допытывался он.

– Не говори! – крикнула Марья, но Христя уже сказала.

– А по отцу?

Христя молчала.

Он повторил вопрос.

Христя улыбнулась и сказала:

– Батька.

– Христя Батьковна?

Ти ще не знаєш, що то за втіха ті книжки! Там — цілий мир, вищий, кращий від сього, у якому ми барахтаемося, мов свині в барлозі!

"Життя, що довга нива, — думала вона, зоставшись сама собі у глухому номері, — поки перейдеш, і поколешся, і поріжешся на гострій стерні".