«Фауст» kitabından alıntılar, sayfa 19
Смотреть ни в даль, ни в прошлое не надо;
Лишь в настоящем счастье и отрада
Не цель сладка мне,
А лишь преграды
Влекут к себе.
Победу надо купить в борьбе
Сюди, сюди, тут стільки вражень!
Проте не йде мені з думок,
Що світ - один великий блазень,
Хоч знає безліч витівОк!
А ще ж - хто ласкою твоєю
Заволодів тепер землею?
Скрізь пан новий, куди ти не піди;
Всяк хоче жити незалежно,
Всяк силу он яку забрав;
Нароздавали ми тих прав необережно,
Що аж самі лишилися без прав...
А щодо партій, як не звуться,
На них надія теж мала,
Бо вже без дії зостаються,
Й огуда їхня, і хвала.
Приникли гфельфи і гібеліни,
Їх потомила боротьба;
Що їм до іншого руїни?
Усяк лише про себе дба.
До злота двері всі заперто;
Усяк собі згрібає вперто,
А ми біднієм з кожним днем.
Що хочеш ти, нещасний чорте, дати,
Чи можеш ти стремління ті,
Що їх плекає дух людський?
Є в тебе їжа - в ній нема поживи;
Є в тебе злото - та воно рухливе,
Із рук виприскує, як стій;
Покажеш гру - в ній виграть неможливо,
Даси коханку - а вона зрадлива,
З моїх обіймів іншому морга;
Є в тебе честь і слава дорога -
Мов метеор, вона щезає;
У тебе плід зеленим зогниває,
А дерево лиш мить одну цвіте.
Написано ж: "Було в почині С Л О В О!"
А може, переклав я зразу помилково?
Зависоко так слово цінувать!
Інакше треба зміркувать,
Так внутрішнє чуття мені говорить.
Написано: "Була в почині М И С Л Ь!"
Цей перший вірш як слід осмисль,
Бо ще перо біди тобі натворить.
Хіба ж то мисль и світ, и нас створила?
А може, так: "Була в почині С И Л А!"
Пишу - і сумнів душу огорнув.
Я, мабуть, знову суті не збагнув...
Та світ свінув - не зрадила надія,
І я пишу: "Була в почині Д І Я!"
Тому, кто много лет провел во счастии,
Все милости богов виденьем кажутся.
Кто с малыми живет и малым занят,
Тот малые дела творит,
С великими ж велик и малый станет.
Глупцы! Судьба своих даров,
Заслуг не видя, не истратит!
Имей вы камень мудрецов –
Для камня мудреца не хватит.
О, как ученый муж заметен в вас сейчас!
Что осязать нельзя – то далеко для вас,
Что в руки взять нельзя – того для вас и нет,
С чем не согласны вы – то ложь одна и бред,
Что вы не взвесили – за вздор считать должны,
Что не чеканили – в том будто нет цены.
