Давно хотіла прочитати цю книжку, і от завдання за челенджу "Автор з Азії" нарешті дав поштовх читанню. Купила на гуглплей, мені дуже подобається, що завдяки цьому сервісу є можливість купити сучасні книжки українською мовою, та ще й дешевше, ніж у самому видавництві, і додаток для читання зручний. Гарна обкладинка, розбурхує уяву.
Ця книжка з тих, які треба читати двічі: один раз десь до половини, щоб приблизно вникнути в сюжет, а другий - з початку, щоб вже точно розбиратися хто кому ким доводиться, і збирати по дорозі всі ті натяки, зауваження і спогади, які авторка щедро губить по всій книжці. Якщо ви неуважно читали, то потім і не згадаєте, хто ж така та панна Міттен, яка подарувала Етті ведмедика-коалу. Так само буде загадкою, чому старший брат Велюти паралізований, хто такий той Карі-Саїп, і так далі. Мені допомогли нотатки, які я почала робити, читаючи вдруге, і тоді стало легше розібратися в тих усіх хитросплетіннях і павутині сімейних стосунків.
Відзначу переклад. Можливо, перекладач хотів якось передати мікс англійської і малаяльської, якими Рой написала свій роман, тому використовує такі слова з львівської говірки, які малопоширені на території решти України? Жарівка (лампочка), на пагірку (пагорбі), небо звурдилося, машкара (маска), дженджуристий, виглянсуваний, драглисте воло (підборіддя), тлущ на руках, тванисте баговиння, почекальня (приймальня в лікарні). Про більшість можна здогадатися з контексту, проте що таке хромовані плавці на плімуті, я так і не здогадалася досі. Але переклад гарний, читається легко, гарна українська мова.
Рахель приїздить у дім свого дитинства побачитися з близнюком, з яким її розлучили 23 роки тому. Рідне місто розбурхує в ній спогади про події, що відбулися тоді - до них у гості, до їхнього дядька Чако приїхали з Лондона колишня дружина з їхньою донькою Софі. На них дуже чекала вся родина - бабуся Маммачі, дядько Чако, мама Амму, двоюрідна бабуся Крихітка-кочамма (тітонька) і двоє близнюків - Естаппен і Рахель. Щоб розказати про історію будинку, в якому жила родина, а також розплести всі сімейні переплетені зв'язки, авторці необхідно багато часу. Справа відбувається в Індії, тож крім заплутаних сімейних звичаїв маємо ще й індійський поділ на касти, а також дію місцевого осередку комуністичної партії, який постійно шукає, як би вчинити заколот і всіх на це підбурює. Тоді, 23 роки тому, Софі трагічно загинула, а життя Амму і її близнюків стрімко летить з гори вниз, і добре не буде вже ніколи, вони всі троє назавжди будуть загублені і нещасні.
Коли нарешті розберешся в тому, що і чому сталося, довго думаєш про "чому" "якби" і що можна було би зробити, щоб всім було добре.
Мені дуже сподобалася книжка, індійський колорит, глибина переживань героїв, яскравість і опуклість персонажів. Рекомендую.
«Бог Мелочей» kitabının incelemeleri, sayfa 28